Кроки сонця
Літнім ранком, незадовго до сходу Сонця, на майданчик фортечної башти піднявся вчений разом з учнями та помічниками. Вони розставили там судини, великі і маленькі, з водою і порожні. І в той момент, коли над лінією горизонту з’явився край світила, вчений відкрив кран великого резервуару, і вода тонкою цівкою полилась в порожню маленьку посудину. А помічники вченого в цей час стежили, щоб рівень води в резервуарі залишався постійним.
Сонячний диск повністю вийшов з-за горизонту, і вчений швидко замінив малу посудину великою порожньою. І знову тоненька цівка води відміряє подорож світила по небу. Сонце піднімається все вище і вище, вода рівномірно ллється у велику посудину, і весь день помічники вченого підтримують у резервуарі однаковий рівень води. Коли на заході Сонце пішло за обрій, вчений закрив кран …
Потім порівняли вагу води в малій і великій судинах. І виявилося, що відношення їх ваг становить 1:360. Так встановили, що «крок» Сонця на небосхилі становить 1/180 частина його денного шляху або 1/360 частина добового. Тоді розділили добу на 12 подвійних годин, годину – на 60 хвилин, хвилину – на 60 секунд і побудували водяний годинник, який поширився в усі країни стародавнього світу.
Але досвід дозволяв зробити й інший вимір: приблизно визначити кутову величину видимого діаметра Сонця. Так як «крок» Сонця становив 1/360 частину його добового шляху або 1/360 частину окружності, то коло розділили на 360 частин. Це і було народження одиниці виміру, яку ми називаємо градусом. Очевидно, кутова величина видимого діаметра Сонця дорівнює половині градуса. Все це було зроблено в стародавньому Вавилоні майже чотири тисячі років тому.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.