Історія рюкзака: від давнини до наших днів
Не знаю як ви, а я страшенно люблю мандрувати. Поїздом, літаком, машиною, автостопом і навіть пішки, адже що як не мандрівки дають нам змогу краще пізнавати наш світ – такий великий і чудесний, а заодно краще пізнавати самого себе. Адже кожна людина – це цілий світ в мініатюрі, а світ – така велика людина, яка складається з усіх нас. Ой щось знову почав тут філософствувати. Все переходжу власне до теми статі – до рюкзаків. Самі розумієте без них у жодних мандрівках та походах ну ніяк не обійтись, і в черговий раз збираючись в якийсь похід будемо знов пакувати свій такий любий і дорогий рюкзачок. А от як появився цей такий корисний і потрібний людський винахід – рюкзаки та яка їхня історія – про це читайте далі.
19 вересня 1992 року на льодовику Сімілаун в австрійських Альпах (на південь від Інсбурку) археологами було відкрито унікально знахідку – добре збережене тіло доісторичного чоловіка, яке пролежало під тутешніми снігами неначе в холодильнику аж 5000 років. Так от на спині нашого доісторичного героя лежав самий справжній шкіряний рюкзак на U-образній рамі зробленій з двох вертикальних брусків горішника, для міцності з’єднаний двома горизонтальними дошками з сосни. Очевидно цей пан, який зробив свої останні кроки 5000 років тому в австрійських Альпах (хоча жодних Австрій тоді ще і в спомині не було) був самим справжнім затятим доісторичним мандрівником-туристом, а першому рюкзаку відомому історії вже – 5000 років.
Але точно вже з давніх часів рюкзаки стали набувати широкого поширення. З рюкзаком за плечима мандрував Ісус Христос, Будда, Лао-Цзи і ще сила силенна менш просвітлених мандрівників. Рюкзаки входили у військову форму римських легіонерів, середньовічних лицарів-тамплієрів і навіть індіанських воїнів доколумбової Америки.
Давнім прообразом рюкзака була котомка – вузлик на палиці, куди було зручно покласти всі свої нехитрі пожитки. (В давні часи люди особливо не розкушували, корка хліба чи сухарі і вода яку можна було дістати десь по дорозі – ось і весь харчовий раціон мандрівника минулих днів).
Ось такий вузлик колись носили за плечима.
А це очевидно видатний російський тур-гід 17-го століття Іван Сусанін, який свого часу влаштував просто незабутню екскурсію «польським туристам».
В більш пізні часи рюкзаки взяли на озброєння практично всі армії світу і саме військові зробили рюкзаки такими, якими знаємо їх сьогодні. Замість шкіри і дерева рюкзаки почали робити з парусини та сталі, а потім з капрону та алюмінію.
Дизайн рюкзаків – 1860 рік.
На початку 20-століття військові рюкзаки почали активно використовуватись і зовсім не військовими людьми: альпіністами, спортсменами та просто всілякими туристами-мандрівниками.
У 30-х роках минулого століття промисловість Радянського Союзу стала масово виробляти серійні рюкзаки для туризму, які за свої круглі форми в народі були прозвані «Колобок».
Тим не менше, за відсутності кращої альтернативи Колобки, незважаючи на деяку (чи навіть не деяку) незручність стали масово використовуватись радянськими туристами. Потім було ще кілька модифікацій цих рюкзаків, відомий радянський альпініст пан Абалаковський розробив свій власний рюкзак, який дуже скоро став доволі популярним. Пізніше ще було кілька їхніх різних видів, багато людей незадоволені тим, що пропонувалось у радянських спортивних магазинах шили та розробляли свої власні рюкзаки.
У західній Європі та Америці ж товарне виробництво (зокрема виробництво рюкзаків) завжди було націлено на комфорт та зручність людей і дуже скоро рюкзаки там набули сучасного вигляду, а з падінням Радянського Союзу західна модель туристичні рюкзаків успішно прийшла й до нас і тепер не має жодної проблеми купити рюкзаки належної якості.
О бачу ви вже дочитали до цього моменту, якщо так, тоді закривайте худчій браузер, вимикайте комп’ютер, збирайте рюкзак і вперед – у похід.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.