Історія одного патенту
У липні 1900 року газети всього світу, захлинаючись, писали про «німецьке повітряне диво»: на Боденському озері поблизу німецького містечка Фрідріхсгафена відбулося перше випробування першого дирижабля, побудованого 62-річним винахідником Фердинандом Цепеліном. Два мотори по 16 кінських сил кожен дозволили розвинути швидкість 25 кілометрів на годину.
Так граф Цеппелін, генерал-лейтенант короля Вюртембергського, став національним героєм кайзерівської Німеччини. Чи потрібно нагадувати про те, що ще за тринадцять років до польоту першого «цепеліна» калузький вчитель Костянтин Едуардович Ціолковський опублікував свою роботу «Теорія і досвід аеростата»? Російський уряд не тільки не підтримав проект великого винахідника, але навіть відмовив йому в субсидії на побудову моделі. Ці факти добре відомі. Але газети ні словом не згадали тоді про іншого винахідника – Давида Шварца, апарат якого послужив прообразом усіх конструкцій Цепеліна.
А між тим уродженець Угорщини Давид Шварц вже в 1893 році отримав патент на балон з алюмінієвою оболонкою для літального апарату. Як і в Ціолковського роботи Шварца гальмувалися через відсутність грошей. Лише втручання власника одного з алюмінієвих заводів в Німеччині дозволило Шварцу продовжити роботу. 13 січня 1897 року, перебуваючи у Відні, Шварц отримав довгоочікувану телеграму з Берліна про закінчення споруди дирижабля. Винахідник радів: випробування повинно були підвести підсумок чотирирічної роботи. Але побачити своє дітище йому не судилося: у той день Давид Шварц раптово помер від крововиливу в мозок.
Але дирижабль Шварца таки літав. 3 листопада того ж року він піднявся на задану висоту. Через невдале управління при спуску вітер вдарив дирижабль об землю. Пілот обійшовся переляком, але від дирижабля залишилася лише купа уламків. Декілька днів опісля «Лейпцизька ілюстрована газета» писала: «Якщо судити по пробному польоту, кінцева катастрофа якого, як вважають фахівці, пояснюється не принципами конструкції, то модель Шварца треба визнати дійсно дирижаблем. Поганий результат пояснюється тільки тим, що управління довірили технічно недосвідченій людині».
У строкатій юрбі, яка в день випробувань заполонила Темпельгофське поле в Берліні, серед офіцерів німецького генерального штабу, які спостерігали за польотом дирижабля Шварца, був і Фердинанд Цепелін. Минуло кілька місяців, і граф заключив одну важливу для нього угоду: він сплатив 15 000 марок вдові Давида Шварца, отримавши натомість право необмеженого користування його патентом. Крім того. Цепелін зобов’язався сплатити ще 300 тисяч марок після вдалих випробувань дирижаблів «Товариства Цепелін». Починаючи з 1906 року, з верфей Фрідріхсгафена один за іншим сходять цепеліни. Вони беруть участь в операціях першої світової війни, перетинають океани, курсують аж до 1940 року на міжнародних авіалініях. Ім’я Цепеліна увійшло в енциклопедії і біографічні словники всього світу. Безперечно, йому довелося чимало попрацювати для того, щоб завоювати славу творця знаменитих цепелінів. Але зерно цієї слави куплено ім. Воно належить Давиду Шварцу.
P. S. А в завершенні статті про дирижаблі-цепеліни пропоную послухати легендарну рок групу Led Zeppelin, так, таки названу на честь цих легендарних літаючих машин, які у свій час поступилися небом літакам.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.