Давньоєгипетська косметика
26 листопада 1922 року на долю англійського археолога Говарда Картера випала величезна вдача – після семи років пошуків він знайшов першу гробницю єгипетського фараона, чий похоронний інвентар зберігся до наших днів. Понад три тисячі предметів було виявлено в чотирикімнатному «будинку вічності» Тутанхамона! І все ж 3400 років тому, в момент поховання фараона, речей в гробниці було більше, принаймні, на одну третину. В ході досліджень Говарду Картеру вдалося встановити, що злодії побували тут двічі. Першу партію грабіжників цікавили дорогоцінні метали, другу – продукти, що цінувалися не дешевше золота, – духи і ароматичні притирання.
У коморі, призначеній для зберігання припасів, стояло 34 алебастрові судини, в яких колись зберігалися запашні масла. Однак до моменту розкриття гробниці археологами судини були давно спустошені. Поруч валялося кілька порожніх шкіряних мішків. У такі мішки злодії, мабуть, і переливали вміст судин. Деякі з них зберегли навіть відбитки пальців злодіїв, що вигрібали дорогоцінну згуслу масу.
У жаркому кліматі Нільської долини застосування туалетних масел і духів було необхідно – масло охороняло шкіру від надмірної сухості, духи, випаровуючись, освіжали її. Згідно з документами, туалетні жири включалися, нарівні з їжею і питвом, в пайок, що видавався ремісникам-будівельникам, тобто вважалися предметом першої необхідності. Незаможні верстви населення користувалися, як правило, звичайною касторовою олією, в той час як мастилам, що використовувались знаттю, парфумери надавали вишукані аромати.
Між шарами густої оливкової або мигдальної олії вони поміщали пелюстки квітів та іншу рослинну сировину. Коли з часом пелюстки віддавали свій аромат, прозору, наповнену живими пахощами олію віджимали в шматку тканину, звільняючи її від зів’ялих квітів і інших домішок. Процес цей зображений на стінах багатьох гробниць.
Єгипетські духи відрізнялися більшою розмаїтістю сортів, тонким, стійким ароматом. Хімічні аналізи показали, що в їх склад входили деревні смоли, виноградне і пальмове вино, бджолиний віск, масло морського жолудя, масло гіркого мигдалю і недозрілих оливок, очерет, насіння бальзамового дерева, кардамон, мирра, плоди пальми-дум, камедь і гуммі-смоли. Римський історик Феофрат з захопленням і подивом пише про одні єгипетські пахощі, які, пролежавши в крамниці парфумера вісім років, «все ще були в хорошому стані і навіть краще свіжих».
Взагалі косметичні засоби користувалися в долині Нілу надзвичайною популярністю. Єгипетські модниці фарбували губи, рум’янили щоки, покривали фарбою нігті, підводили очі. Втім, звичай підмальовувати очі був викликаний не стільки прагненням єгиптян прикрасити себе, скільки необхідністю вберегти повіки від променів тропічного сонця. Сировиною при виготовленні фарби для повік служили карбонат свинцю, окис марганцю, коричнева охра, малахіт.
Одне з достовірних джерел, що оповідають про єгипетську косметиці, – медичні папіруси древніх єгиптян, що дійшли до наших днів. Один з розділів подібних лікарських порадників, як правило, присвячений косметиці і пропонує засоби для розгладження зморшок, видалення родимок, очищення шкіри, запобігання волосся від раннього посивіння. Правда, деякі пропоновані зілля виглядають настільки фантастично, що, мабуть, укладачі їх сподівалися не на самі ліки, а на ті заклинання і заговори, якими неодмінно супроводжувалося лікування і в дієвість яких єгиптяни вірили. Однак більша частина порад, безперечно, приносила користь.
Наприклад, рослинні маски – один з кращих засобів, що оберігають шкіру від старіння. Ось рецепт однієї такої маски: «деревну смолу, віск, свіже масло, ціперн-траву дрібно скришити і, витримавши в рослинному соку, накладати на обличчя щодня».
Пахощі, так само як і святкове вбрання, асоціювалися з радістю, зі щастям земного буття.
І хоча багато відомостей про єгипетську косметиці стали відомі нам завдяки знахідкам в гробницях, сама ж косметика призначалася не для загробного, а для земного існування. Прикрашали і омолоджували єгипетські парфумери людину реальну і земну. Тому і зуміли вони проявити нескінченну винахідливість у виготовленні складних препаратів, різноманітність яких змушує сучасних косметологів з наполегливою увагою поставитися до роботи своїх давніх колег.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.