Як люди вчилися писати. Частина четверта.

Може здатися дивним, що картинним письмом деякі племена вміли записувати навіть такі змістовні літературні тексти, як, наприклад, прислів’я. Зверху зображений такий запис негрів племені еве – в Того в Екваторіальній Африці: Не відразу можна зрозуміти, що тут намальовано. Клубок ниток, в нього встромлено голку; на ній видно вушко голки. Поруч з цим зображенням намальовано як би велике полотнище матерії, поєднане з підшитих один до одного вузьких смужок. Масштаби предметів, як видно, тут не дотримуються точно: голка нам здається надмірно великою. Все це означає: «голка зшиває сукно велике». Мовою еве це прислів’я вимовляють так: «йбі це аво га». Сенс цього прислів’я в тому, що від маленької причини можуть відбутися важливі наслідки, подібно до того, як маленькою голкою з вузьких смуг тканини можна зшити великий широкий шматок матерії.

Треба сказати, що у племені еве, як і у багатьох інших народів примітивної культури, жінки тчуть сукно на вузеньких ткацьких верстатах. Виходить вузька смужка матерії; такі вузькі смужки доводиться по довжині зшивати в більш широкі шматки. Таким чином, це прислів’я, записане картинним письмом, має прямий зв’язок з умовами матеріальної культури народу, що створив його.

СТАРИЙ ЗАПИС ЮКАГІРІВ

До сих пір на планеті Земля ще є народи, які ще порівняно недавно користувалися картинним письмом. Такі, наприклад, юкагіри – один з народів Далекої Півночі, що живе на річці Колимі. Тепер юкагіри вміють читати і писати (і може навіть програмувати). Але ще на початку минулого століття були вони народом безписемним, і якщо їм треба було що-небудь записати і запам’ятати, вони змушені були користуватися картинним письмом. На малюнку нижче показаний один з їхніх старих записів.

Цей запис – докладна розповідь про кочові пересування однієї з груп юкагірів. Це і історичний документ, і географічна карта. Ми бачимо тут три річки: внизу річка Колима, в неї впадає її притока річка Коркодон, а в Коркодон впадає ще й притока Россоха. По річці Коркодон стоять Урас кочівних юкагирів (Урас називаються їх юрти). На іншому березі ми бачимо їх нарти (сани), запряжені собаками. По річці ж ми бачимо в різних місцях десять могил з хрестами – це могили юкагирів, померлих під час кочовища. Нарешті, далі, в правій стороні малюнка, ми бачимо, що до річки підійшло велике стадо оленів, але чомусь повернуло назад. Ось які складні історичні та географічні факти люди навчилися зберігати в пам’яті за допомогою в чомусь наївного картинного письма.

ІЄРОГЛІФИ

Племена, які вживали картинне письмо, з плином часу зазнавали все більшої потреби навчитися записувати власні імена. Зробити це картинним письмом дуже важко. Щоб написати «людина», я можу намалювати фігурку людини. Але як написати «Петро», або «Іван»? Якщо я намалюю кого-небудь з них, це все одно буде тільки фігурка «людини». Тут доводилося вдаватися до різного роду хитрощів, створювати складні малюнки, які як-небудь натякали б на дане власне ім’я.

Ось як стародавні ацтеки записали картинним письмом ім’я царя «Ітцкоатль».

На їхній мові «ІТЦ» означало «ніж», а «коатль» – «змія». Ми бачимо на малюнку змію, а по всій спині у неї стирчать якісь трикутники. Це – кам’яні ножі, які вживали тоді стародавні ацтеки, які не мали ще залізних ножів.

Таке письмо вже не можна назвати чисто картинним. Якби тут була намальована тільки змія, яка існує в природі, це була б картинка. Але ж змії з такою зубчастою спиною в природі не буває. Значить тут намальовано щось таке, що має спеціальне призначення – служити письмовим знаком і більше нічим іншим. Такі малюнки, які створені спеціально як письмові знаки, називають ієрогліфами. Використання ієрогліфів (ієрогліфічне письмо) є вже більш високим рівнем розвитку писемності в порівнянні з картинним письмом (піктографією). Багато народів в давнину писали ієрогліфами, а китайці і частково японці і зараз ще пишуть ними. З ієрогліфів ж виробилися букви сучасних алфавітів.

Автор: Л. І. Жирков.