Історичні джерела: види і приклади, значення для історії
Звідки ми знаємо, що в минулому було все саме так, як про це говорить історія? Якщо порівняно недавню історію скажімо минулого ХХ століття ми знаємо, в тому числі з розповідей наших батьків, бабусь і дідусів, а чомусь можливо і самі були свідками, то говорити про події більш древні можна, лише за допомогою історичних джерел, що є головним фундаментом всієї історичної науки. Які є види і приклади історичних джерел, в чому їх загальне значення для історії, про це читайте далі.
Що таке історичне джерело
Можна давати різні визначення цього поняття, мені ближче те яке наводить Вікіпедія: «Історичні джерела — весь комплекс документів і предметів матеріальної культури, що безпосередньо відобразили історичний процес і зокрема окремі факти, та доконані події, на підставі яких відтворюється уявлення про ту чи іншу історичну епоху, висуваються гіпотези про причини або наслідки, що спричинили за собою ті чи інші історичні події».
Види історичних джерел
В цілому всі історичні джерела можна розділити на 3 великі групи: письмові та матеріальні (або речові) і фольклорні.
Письмові історичні джерела
Розберемо детальніше: письмові історичні джерела включають в себе все, що колись було написано нашими предками і при цьому збереглося до наших днів (а багато, на жаль і не збереглося). Причому сюди входять не тільки праці істориків минулого, літописи, історичні манускрипти, а взагалі всі письмові джерела минулого: художні романи, бухгалтерські та юридичні документи, навіть боргові розписки.
Часом саме з сухих бухгалтерських і фінансових документів можна дізнатися багато цікавого саме про життя і побут простих людей, що жили в стародавньому Шумері або Вавилоні, середньовічному Новгороді або Празі. До слова, можливо, що і все написане мною для цього історичного сайту також стане прикладом письмового історичного джерела початку XXI століття – вже для істориків майбутнього.
Варто зауважити, що з письмовими історичними джерелами, написаними на древніх забутих мовах у істориків часом виникають численні труднощі і доводиться вдаватися до допомоги талановитих філологів і вчених в суміжних областях в спробах дешифрувати стародавню мову, зрозуміти та прочитати її. Про дешифрування древніх писемностей на нашому сайті є серія цікавих статей, переходьте за посиланням.
Матеріальні історичні джерела
Якщо ми говоримо про часи більш древні, ніж виникнення писемності, в першу чергу про первісне суспільство, але і не тільки, то єдиним джерелом наших знань про цей період є матеріальні історичні джерела, отримані в результаті археологічних пошуків, розкопок. Сюди відносяться всі матеріальні предмети, залишені колись тими, хто жив за багато століть до нас: керамічні уламки посуду, наконечники копій і стріл, наскельні малюнки на стінах печер, старовинні дитячі іграшки та монети, і багато-багато іншого.
Вивчаючи речові історичні джерела, археологи та історики можуть відновити побут тих людей, які колись користувалися ними. Втім, якщо говорити про епохи з писемністю, то і при їх вивченні безліч інформації ми отримуємо з речових історичних джерел, які доповнюють письмові свідчення. Скажімо, про колишню велич Римської імперії ми знаємо не тільки завдяки численним працям римських істориків і документів античності, що дожили до наших днів, ми можемо бачити їх на власні очі по численним матеріальним пам’яткам культури, залишеним нам «римським світом» (Pax Romana): збереженим колоннам, храмам, амфітеатрам, акведукам, тощо.
Фольклорні історичні джерела
Мабуть, вони являють собою найбільш спірний вид історичних джерел, так як це, по суті, усна народна пам’ять, яка передається з покоління в покоління у вигляді казок, легенд, міфів, але як то кажуть «казка брехня, та в ній натяк, добрим молодцям урок». Так багато казок і міфів, як вважають історики, були відлунням реальних історичних подій, зрозуміло, в казках і міфах реальні події сильно прикрашені і герої (як втім, і лиходії) гіперболізовані.
Яскравим прикладом може служити наша казка про трьох богатирів: Іллю Муромця, Добриню Микитича, Олексія Поповича та їх протистояння зі Змієм. Насправді всі 3 героя реальні історичні особистості, як і антагоніст змій, історикам більш відомий як половецький хан Тугоркан. У казці про богатирів, їх пригоди і подвиги можна простежити паралелі з реальними історичними подіями, пов’язаними з Київською Руссю та її боротьбою з половцями.
Або інший не менш яскравий приклад вже із західного фольклору – легенда про короля Артура. Король Артур, його радник чарівник Мерлін, відважний лицар Ланселот, підступний Мордред та інші герої епосу, зрозуміло, від початку і до кінця вигадані персонажі. Але в самому епосі, як вважають історики, міститися відгомони реальних історичних подій, що відбувалися в Англії в V столітті, коли вона була завойована племенами англів (власне, що дали назву «Англія»).
Аналіз історичних джерел на достовірність
На жаль не всім історичним джерелам можна довіряти, як мінімум довіряти беззастережно. Зрозуміло, якщо йдеться про фольклорні джерела, то зрозуміло, що їх достовірність буде під питанням, ну а якщо ми маємо справу з письмовими працями істориків минулого. Тут теж не все однозначно, так як часто історики теж були далеко не завжди об’єктивними. Всі ми знаємо фразу, що «історію пишуть переможці», на жаль, вона має сенс щодо багатьох письмових історичних свідчень. Ті ж літописці, як правило, перебували на службі у князя і про події сучасні їм писали так, щоб виставити свого покровителя (князя) у вигідному світлі. За прикладом далеко ходити не треба, подивіться, як висвітлюють події сучасні ЗМІ і в якому світлі. А літописці це були по суті тими ж середньовічними ЗМІ (тільки без телебачення та інтернету).
Тому щоб дійсно правильно і об’єктивно оцінити якусь історичну подію необхідно мати про неї інформацію хоча б з двох різних історичних джерел. На жаль не завжди це можливо…
А часом і зовсім бувають історичні джерела-підробки, містифікації, зроблені спеціально, щоб ввести в оману з корисливою метою. Так, наприклад, в 1867-1869 роках член Паризької академії наук Мішель Шаль представив в академію ціле зібрання знайдених нібито листів Галілея, Паскаля, Ньютона та інших відомих особистостей, включаючи навіть листи Олександра Македонського до Аристотеля. Причому сам Шаль був щиро впевнений в їх справжності. Як виявилося, всі ці документи були фальшивками, які за величезну суму продав Шалю шахрай Дені Врен-Люка, видавши за переклади з оригіналів.
Щоб виявити подібні підробки, як письмові, так і речові, їх ретельно перевіряють. Якщо йдеться про письмовий документ, то йде аналіз мови, вивчення лексики, стилю письма. Наприклад, якщо в історичному документі зустрічається слово, яке з’явилося пізніше, то це буде служити ясним сигналом про те, що документ підробка і не може розглядатися в якості історичного джерела.
Висновки
Вивчення історичних джерел дає нам можливість відкрити багато сторінок нашого минулого. Саме завдяки ним ми знаємо те, що було в минулі давні часи, тому їх значення для історичної науки просто безцінне. Але навіть попри це на історичні джерела треба дивитись з певною долею скептицизму, ретельно перевіряти їх походження та справжність.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.