Історія гасової лампи

У березні 1853 року перед аптекою «Під золотою зіркою» у Львові зібрався натовп. Розійшлася вістка, що аптека освітлена якимось струменевим, небаченим чином. Що ж являла собою найперша гасова лампа, яку побачили городяни? Це був циліндр-стакан з товстої жерсті, у верхній частині якого містилося слюдяне віконечко, що прикривало незвично яскраве полум’я.

Винахідником був фармацевт Ігнацій Лукасевич. Його лампа швидко завоювала популярність. Влітку того ж року в одній з Львівських лікарень при світлі гасової лампи була проведена хірургічна операція. Звістка про це просочилася в газети. А через деякий час одна з ламп Лукасевича потрапила в руки віденському фабриканту Дітмару. Він злегка видозмінив її, прикрасив і налагодив масове виробництво. Найбільшою в світі була віденська фабрика Дітмара і братів Брюннер.

Пам’ятник винахіднику гасової лампи Ігнацієві Лукасевичу у Львові.

А які світильники служили людям в якості настільних ламп до появи гасових? Напевно, найстарішими на Землі «настільними лампами» можна вважати глиняні та бронзові світильники, якими користувалися жителі Стародавньої Греції та Риму, – в плоскі чаші наливали оливкову олію та клали гніт.

Навіть сільську лучину, відому на Русі з незапам’ятних часів, ми можемо вважати однією з попередниць нашої настільної лампи. І для цього, мабуть, самого примітивного джерела світла створювалися спеціальні, художньо оформлені пристосування – світці.

До XIX століття людям вірно служили свічки. Раніше інших з’явилися сальні, потім воскові, стеаринові, парафінові і, нарешті, спермацетові, які і горіли довше, і давали менше нагару та диму. А яких тільки свічників не існувало! Поодинокі і багатосвічні, з екраном, що захищає очі від прямого світла, і з вартовими механізмами. Робилися ці свічники з бронзи, мельхіору, срібла, золота, прикрашалися відповідно до пануючої тоді моди. Але свічки давали мало світла, треба було постійно підрізати ґніт, стеарин капав «сльозами» на стіл. Нерідко свічки ставали і причиною пожежі.

Багато проблем було усунено з появою масляних ламп. Перша така лампа з куполоподібним абажуром, майже аналогічна по влаштуванню гасовій, з’явилася на початку XIX століття у Франції. Застосовані тоді масла та їх суміші погано усмоктувалися гнітом, тому резервуар для масла містився вище, під абажуром. Лампи «екстра-класу» забезпечувалися також годинниковим механізмом, який допомагав вчасно нагнітати масло в пальник. І треба сказати, що широкому поширенню гасових ламп в чималому ступені сприяло те, що масляну лампу виявилося легко переробити в гасову – треба тільки перенести резервуар під пальник.

У старих книгах часто можна зустріти назви ламп: «пятнадцятилінійка», «восьмилінійка», «трьохлінійка». У старовинних описах ламп важко знайти пояснення цих назв – вони були настільки зрозумілі всім, що не вважалося за потрібне давати їм пояснення. А нумерація, мала означати ширину гніту, що вимірювалася в старовинній одиниці довжини – лініях. Зазвичай її проставляли в верхній частині лампового скла (наприклад, цифра 8 або 20). Ширина гніту – одна з головних характеристик ламп. Важливу роль в їх оцінці грала і сила світла, особливо з появою електричних «конкуренток».

Гасова лампа у міру сил намагалася «захищатися». Були створені різні її модифікації. В зону горіння через наскрізну трубку стали подавати додаткове повітря. Але все було марно – на початку XX століття новий спосіб освітлення витіснив всі старі. Правда, оскільки електрика з’явилася на перших порах не скрізь, гасові лампи ще довго служили людям.

Автор: С. Попова.