Сибарити знайдені?
Дві з половиною тисячі років місто Сибарис – багатюща давньогрецька колонія, заснована в сьомому столітті до нашому ери в південній частині Апеннінського півострова, неподалік від Іонічних островів, – привертає увагу вчених і залишається загадкою історії.
Легенда стверджує, що багатство і розкіш, якими було славне це місто, послужили причиною його загибелі. Подібно містам-«грішникам» Содому і Гоморрі, похованих розгніваним Богом під киплячою лавою, або Помпеї, яка загрузла в згубній розкоші і тому була засипана розпеченим вулканічним попелом, Сибарис, це занадто багате і пишне місто, також не уникнув гніву богів: його поглинула земля і поховала навіки.
Городяни, в основному багаті рабовласники, бачили в розвагах основний сенс життя. Вони прикрашали себе золотими намистами і цідили вино, як воду, з трубопроводів, які тягнулися від виноробів прямо в будинки. Вулиці міста були покриті величезними тентами – для захисту гуляючих від спекотного південного сонця. Тут отримала ходіння перша в історії патентна система для охорони прав винахідників. Але яких винахідників? Кухарів, що складали рецепти вишуканих страв!
Сибарити – жителі Сибариса – мали огиду до фізичної праці і так любили поспати вранці, що вислали з міста всіх, хто шумів, – теслярів, ковалів і навіть птахів! Відраза до праці було настільки великою, що, побачивши одного разу на полі працюючого селянина, один благородний нероба звалився замертво!
Навіть коні служили виключно для розваги – їх навчали танцювати під музику, і це, як каже легенда, зіграло фатальну роль у долі міста Сибариса: в 510 році до нашої ери жителі сусідньої колонії Кротон напали на сибаритів в супроводі духового оркестру. Кавалерія Сибариса пустилася в танок, кротонці увійшли в місто і зруйнували його. Потім, як стверджує легенда, вороги перекрили русло сусідньої річки і направили її на місто.
У період свого розквіту Сибарис був великим торговим центром з населенням близько трьохсот тисяч чоловік. Він підпорядкував собі не менше двадцяти п’яти інших міст і заснував там свої колонії, нав’язав їм свою грошову систему: всі ці міста-колонії зобов’язані були випускати монети, відмічені гербом міста Сибариса – зображенням козла.
Монети Сибарису
Так кажуть легенди і напівлегенди. Ну а факти? Протягом дев’яноста років археологи безуспішно намагалися відшукати руїни цього міста, хоча в античній літературі є безліч згадувань про його місце. Труднощі пошуків в тому, що руїни, як це стало тепер відомо, лежать під товстим шаром землі і мулу, нижче рівня моря. Лише порівняно недавно групі археологів Італії вдалося намітити основні контури міста, окремих руїн, фундаментів будівель, колон. Заглянути крізь шар землі і мулу допоміг новий електронний прилад – цезієвий магнітометр, який спочатку застосовували для вимірювання магнітного поля Землі. З’ясувалося, що цей прилад здатний також вловлювати найслабші зміни магнітного поля Землі, що викликаються присутністю у верхньому шарі каменів, будівельних уламків та інших предметів.
Прилад виявився дуже чутливим: на глибині до десяти метрів він здатний відрізнити камінь від порцеляни, черепицю від керамічної судини. Рухаючи прилад над землею, як міношукач, вчені визначили і нанесли на карту обриси окремих руїн, воріт, вулиць. Потім свідчення магнітометра перевірили – пробурили дослідні свердловини. Бур проник в руїни і доставив на поверхню зразки кераміки і фаянсу, вік яких вдалося визначити. Виявилося, що зразки відносяться до епохи міста Сибариса.
Досвідчені свердловини довели, що місто розташовувалося на дюнах, на рівнині, а це відкидає версію, ніби Сибарис потоплений противником. Найімовірніше, місто зруйнував землетрус, морські води докінчили руйнування, занесли піском. Неміцний грунт і зараз ускладнює розкопки.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.