На чому писали в Китаї
На папері, звісно, адже він там і винайдений. Виявляється, не завжди. Першими китайськими ієрогліфами були піктограми – зображення предметів, подій і дій за допомогою умовних знаків, виконані в печерах і на скелях біля них. Наступна стадія розвитку китайського письма – написи на кістках, потім з’являються написи на бронзових виробах і на каменях. Дев’яносто років тому в селі Сяотунь, поблизу міста Ань-ян, провінція Хейань, було виявлено безліч написів, зроблених на гадальних кістках, які прийнято вважати першими історичними записами Китаю. Вони розповідають про побут людей далекої епохи Інь.
Книги на шовку з’явилися в країні в V столітті до нової ери. Для письма в цей період використовували дерево, бамбук і шовк, причому на півдні країни люди писали на бамбуку, а на півночі – на дереві. Таких написів цієї епохи виявлено чимало. Але у стовбурів дерева і бамбука був істотний недолік – вони були занадто важкими. Відомий літератор династії Хань Дунфан Шо одного разу написав для імператора статтю… на трьох тисячах дерев’яних стовбурах, які доставляли до палацу з великими труднощами.
Шовк теж мав недолік – він був надто дорогим. Був потрібен новий матеріал для письма. Їм і став папір. Він був винайдений Цай Лунем у другому столітті нової ери. Поява паперу сприяла виникненню справжніх книг. Імператор Хен Сюань наказав писати тільки на папері і заборонив вживати для письма дерево. З тих пір папір стає офіційним матеріалом для письма. А в V-VI століттях паперові книги були поширені вже по всьому Китаю. З Китаю папір поширився в райони Середньої Азії, до Європи і по всьому світу.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.