Історія поцілунку
Нарешті таки прийшла весна-красна, та довгоочікуване тепло, все цвіте, пахне і не тільки у природі, а і всередині людських сердець. Що не кажіть, а весна – час лямурів, кохання, навіть моя киця почала мявчати особливо інтенсивно (певно хоче котика). У парках на лавочках все більше і більше сидить молодих закоханих пар. А що найбільше полюбляють робити молоді закохані пари? Правильно, цілуватись (чи може хтось що інше подумав?). Адже що як не палкий щирий поцілунок є проявом кохання двох людей. Хоча не кожен поцілунок буває проявом кохання, бож існує чимало різних його форм: батьки цілують своїх дітей, віруючі цілують ікону, кавалери цілують ручку дівчатам при знайомстві, Леонід Ілліч Брєжнів цілує членів комуністичної партії (але може то не зовсім вдалий приклад).
Якби там не було, а поцілунок відіграє надзвичайно важливу роль у нашому житті. Трошки статистики: під час палкого поцілунку пульс може підвищуватись з 72 до 100 ударів на хвилину, один поцілунок спалює приблизно 3 калорії, чоловіки, які щодня цілують своїх дружин живуть в середньому на 5 років довше, адже поцілунок заспокоює нервову систему, запобігає стресам, відганяє депресію, робить людей спокійними та впевненими, тож цілуватись корисно! А ще під час поцілунку люди обмінюються сотнями і навіть тисячами різних мікробів, але кого хвилюють ті мікроби, коли горить такий приємний вогник кохання?
Перша письмова згадка про поцілунок появилась ще за 1500 років до н. е. у священних індійських писаннях – ведах, звісно це не означає, що до цього поцілунків не було – люди цілувались в усі часи своєї історії.
Індійська еротична скульптура на храмах Каджурахо – камасутра в камені, 10-те століття.
Серед вчених істориків та антропологів зустрічаються цікаві теорії щодо появи поцілунку. Так одна з теорій говорить нам про те, що потреба людей у поцілунках – це відлуння дитячих часів – пригадуєте як колись ми з вами були зовсім маленькими, з якою насолодою та щастям смоктали мамині груди? Пригадали? Ну не страшно, якщо ні, але пам’ять про це нікуди не ділась і далі продовжує зберігатись десь в глибинах нашої підсвідомості. І коли ми цілуємось – ніби знову смокчемо мамину грудь, повертаємось в золоті часи дитинства. І може через то нам так кайфофо цілуватись, хто зна…
Інша теорія каже про те, що з давніх часів люди вірили у містичну силу дихання і вважали, що у диханні зберігається душа (і в цьому справді є зерно істини), а під час поцілунку, коли дихання двох людей поєднується, відбувається єднання двох душ, правда романтично?
А у давньогрецькій міфології існував цікавий міф: колись давно всі ми, люди були двостатевими, і кожний мав по дві голови, чотири руки, чотири ноги, люди були щасливі та самодостатні. Але ці наші двостатеві предки чимось прогнівили самого Зевса, і він вирішив наказати людей, взяв та розділив їх – на чоловіків та жінок. І лишень під час поцілунку знову відбувається єднання. А між іншим, не дарма ж ми іноді називаємо своїх коханих – моя половинка і всі люди на землі прагнуть знайти своє кохання – свою половинку. (А якщо навіть хтось скаже, що не прагне кохання, все рівно не повірю).
Поцілунок – давньогрецький розпис.
Вже у давньому Римі існував звичай – молода щойно одружена пара мала цілуватись на очах всіх людей, що зібралися на весілля. Як бачимо цей звичай дожив на наших днів, правда зараз ще добавились вигуки «Гірко!» та «Не будемо їсти, не будемо пити (а далі ви певно що знаєте)».
Велику роль відігравав поцілунок серед перших християн, які при зустрічі в якості вітання обмінювались поцілунком в щічку. Рахувалось, що через поцілунок проявляється Святий Дух (і Він справді проявляться). Але вже в часи середньовіччя традиція поцілунків між віруючими зникла, а протестантська церква і взагалі заборонила своїм віруючим цілуватись, вважаючи поцілунок гріховною спокусою. А взагалі в «цнотливі» середньовічні часи цілувались мало, куди менше ніж в період античності чи пізнішу епоху Ренесансу, цьому зокрема сприяли часті епідемії Чуми і люди просто боялись підхопити якусь заразу. Тим більше не можна було цілуватись на публіці, а в середньовічній Італії юнак який публічно цілував незаміжню дівчину вже мусів на ній одружуватись, отак то.
Але що б там не було поцілунок, якщо він щирий і йде від усього серця – це класно, в усі часи та історичні епохи люди цілувались, і будуть цілуватися, як гарно сказав якийсь невідомий романтик: «Поцілунок – це коли дві душі зустрічаються на кінчиках губ». Тож цілуймося!
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.