Тимошка – син бездітного царя. Частина друга.
Однією своєю появою під виглядом гнаного царевича Тимошка подав султанові знак – за певну мзду, виражену швидше за все у формі територіальних поступок Росії на користь Туреччини, Порті пропонувалося відновити в правах законного спадкоємця. Тимошка не шкодує фарб, щоб представити «злобного царя Михайла» самозванцем на російському престолі. І це зрозуміло: якщо той, хто стоїть перед султаном, – законний царевич, значить той, хто сидить у Москві, – злодій і узурпатор. Саме тому російські царі так сильно боялися самозванців і готові були платити будь-які гроші, йти на будь-які жертви, лише б отримати чергового «лже …» у свої руки і, м’яко кажучи, нейтралізувати його.
А у перших Романових страхи ці особливо сильні – вони самі-то на престолі без року тиждень, трон їх нестійкий, авторитет царський не напрацьований, а сумний урок Лжедмитрія добре засвоєний. Як би там не було, але Акундінов пропонував султану «відновити справедливість», за що отримати ще й багате російське торгове місто-порт в гирлі Волги – Астрахань. Пропозиція більш ніж приваблива, але … Ібрагім I веде з 1645 року велику війну з Венецією, вступати в конфлікт з Росією в цей же самий час йому явно не з руки. І тут Акундінов не отримує поваги і пошани, що належить «російському царевичу».
До того ж зовсім недоречно в грудні 1646 року в Стамбул прибуває російське посольство, московити впізнають Лже-Шуйського і повідомляють султанові, що під маскою «царевича» ховається злодій-втікач та вбивця. Двері Порти для Акундінова закриваються остаточно. Але найстрашніше було не це, а те, що через кілька тижнів і Москва дізнається про авантюру Акундінова.
Тепер сам цар Олексій Михайлович, який змінив на престолі свого батька в липні 1645 року, починає своїми засобами боротися з самозванцем. Акундінов намагається захищатися. Він навіть пише віршовану (!) «Декларацію московському посольству», заявляючи, що «Степан Телепнєв (глава посольства) та дяк Олферьев Кузовлев його викривали і обезчестили». Але все марно. Ніхто йому не вірить і його садять під варту. Для нього це – відстрочка, тому що незважаючи на вимоги послів, султан не видає самозванця.
Протягом першої половини 1647 року Тимошка тричі біжить з ув’язнення. Два рази турки його ловлять і під страхом смерті змушують прийняти іслам. І тільки втретє «чудесний порятунок від рук бусурманських» вдається. Він на волі.
І ось зазнавши поразки при дворі польського короля і турецького султана Акундінов вирішує спробувати щастя у Ватикані. Наприкінці квітня 1648 року «московського князя Іоанна Тимофія Васильовича Шуйського» приймає глава римської католицької церкви папа Інокентій X.
Від втечі самозванця з Туреччини до цієї аудієнції пройшло близько року, і, треба сказати, час для нього даремно не пропав. Побував він у Чорногорії та Сербії, де завів багато корисних знайомств, в основному з місцевою елітою. Особиста чарівність, велика освіченість і поважність, лиск, якими він, безсумнівно, володів, – все це сильно допомагало самозванцю. Здавалося, справи його пішли на лад.
Каторський католицький єпископ Вінценц Букка відправив у Рим рекомендаційний лист щодо «російського князя», а православні серби, які бачили в Росії старшого брата, забезпечили претендента на московський престол грошима. Все складається чудово. У Рим самозванець їде вже з почтом, а по дорозі майже на місяць зупиняється у Венеції. Тут – приємне проведення часу чергується з «державними справами». «Царевич» знову-таки прагне причарувати, зачарувати можливих своїх союзників. Його завдання – показати, наскільки хороший він і гідний, які серйозні і обґрунтовані його наміри та вимоги.
Однак у Римі Конгрегація поселила Тимошку в простий готель для вихідців зі Сходу, які бажають перейти в католицтво. Вже з цього факту можна було зробити висновок, що курія не вірить «царевичу», а послугах російського самозванця в даний момент не потребує. Тимошка, ймовірно, все так і зрозумів, нерозумним його не назвеш, але все ж вирішив грати до кінця. Аудієнція не виправдала навіть найскромніших сподівань Акундінова – він був прийнятий папою як приватна особа. Вже «побусурманившийся» самозванець був готовий ще раз поміняти віру в очікуванні політичних вигод. Католицтво Тимошка прийняв, але, як виявилося, даремно. Папа відмовив йому в заступництві.
Далі буде.
Автор: Андрій Бурдин.