Шановний Баба-Яга. Продовження.
СОЦІАЛЬНЕ ПОХОДЖЕННЯ. Нові часи – нові страхи. Кожна епоха привносила щось нове і в образ Яги. Несподівано вона стала жадібною. Навколо хатинки раптом з’явився паркан. Навіщо він? А запор на воротах, черепа на паркані та інше. Людство увійшло в епоху майнової нерівності, з’явилася приватна власність, і перед Бабою-Ягою постали нові проблеми. Большуха над відьмами (так іменував її В. Даль) треба б поберегти свої скарби. Ось і домальовували їй замки. Причому запор на воротах (зверніть увагу!) – з кістки. Примітивний. Більш символічний, ніж справжній. Так було, ймовірно, і у людей. Спочатку такого «покажчика», свого роду табу, вистачало. Потім з’являться слова типу «не вкради» і необхідний притому хитрий замок. Баба-Яга стає главою лісу, першою з відьом, поступово посівши лісовий трон, встановлює прямо-таки монархічні порядки.
Так само і черепи на паркані. Їх сила не у фізичному впливі. Фортецю Яги можна було легко взяти, перемахнувши через паркан. Але паркан, прикрашений черепами та ще з вогняними очима, – це може зупинити і натовп, втримає силою страху. Ось вона, ефективність психологічного впливу. І ще одна грань образу: Яга – лютий бюрократ. «Я не люблю, – каже вона Василині Прекрасній, – щоб у мене сміття з хати виносили, і занадто цікавих їм!».
ЯГА МАНДРІВНИЦЯ. Люди почали освоювати нові території, налагоджувати зв’язки з собі подібними. Слідом за ними стала подорожувати і Яга. Але як їй подорожувати з кістяний ногою? Та ще по небезпечних хащах, по болотах. Літати, чи що? І вона полетіла…
Відомий дослідник первісних релігій Л. Я. Штернберг підмітив, що на шабаш відьом – «урочисті збори» мешканців лісу – всі літали. Руські відьми і Баба-Яга, писав він, носяться в небі в залізній ступі (котлі – хмарі), поганяючи товкачем або костуром, замітаючи слід помелом. При цьому піднімається небувалий шум: земля стогне, вітри виють, а духи нечисті видають дикі крики.
НАЗВА. Йшли низкою століття і тисячоліття. Люди вже створили собі богів. З’явилися Яхве, Будда, Ісус Христос і Аллах. Русь наближалася до свого хрещення. Цей факт став поворотним у біографії Баби-Яги. До сих пір вона не мала імені, настільки добре знайомого тепер всім (і Ягою, і Бабою ми називали її умовно), існувала під різними іменами. Мені розповідали, наприклад, що в селі Горобини Калінінської області, поблизу станції Бовражій, малюків лякають місцевим лісовиком – Яшкою Шанінським. В інших місцях були, ймовірно, свої лісовики з іменами і прізвищами. Проте ось що чудернацьке. Брокгауз і Ефрон у своїй знаменитій енциклопедії звернули увагу на фонетично близьке звучання схожих з Ягою імен персонажів польських, словацьких і чеських казок! Баба-Яга – слов’янка?
Професор Київського університету П. В. Владимиров в кінці 19-го століття так і писав : «Слов’янське походження «Яги» відображається в казках і повір’ях всіх слов’ян: чеська, словацька Єжи-баба»… Ще раніше А. Потебня підмітив: співзвучні Язі Едза у поляків, Енжі-баба у словаків, Їду-баба у чехів, едзінка, галицько-руське язя. Значить, слов’янка? Але от російський дослідник С. А. Токарєв знаходить персонажів, схожих з Бабою-Ягою в німецькій і грецької міфології. Виходить, Баба-Яга, як зауважив В. Я. Пропп. – Явище міжнародне. І причиною тому… християнство, що змінило цілі сонми місцевих богів, ідолів, лісовиків і кам’яних баб. Так, була і кам’яна баба – некое исчадье давньої темряви» (І. Бунін ).
Інтернаціональну природу Яги допомагає зрозуміти підказка А. В. Луначарського, вона ж допомагає визначити і стать. Поширене ім’я може бути пояснено так: бог Яхве, або скорочено Ягу. Це одне з найменувань бога в Старому завіті. У російському синодальному перекладі ім’я Яхве замінено на “Господь”. Стародавні ж отримали ім’я Господа з «першоджерела». Вони чули і Яхве, і Ягве, і просто Ягу…
Але чому Бог знаходить настільки дивне, прямо скажемо, страшне обличчя? Може бути, все пояснює процедура впровадження християнства – насильство, руйнування звичних стереотипів життя, мислення людей? І чим сильніше було насильство, чим сильніше пригинали до землі перед новим, чужим богом, тим більший страх і одночасно протест виростав у слов’янській душі. Ягу ставав найнебезпечнішим ворогом язичників, найстрашнішим з них. Лякати починали тепер вже ним. Дітей лякали не просто чудовиськом, що мешкало в лісі, а суворим Богом, чомусь дуже схожим на раніше відому Ягу (тільки наголос на першому складі).
Так з кінця X століття вигадливо переплітаються в переказах і в народній свідомості, з одного боку, звична байка про страховисько в лісі, а з іншого – новий Бог, серед численних імен якого виразно чується співзвучне Язі, Ягу. Ось і хрестили майже що рідну Бабу-Ягу, бідну, здичавілу лісову істоту. Хрестили ім’ям Бога, ненависного старій, язичницькій Русі. А Баба-Яга залишилася хіба що символом нескореного язичництва.
Тепер ви переконалися: Яга – чоловік. Ось вже тисячу років він ховається під жіночими строями. За таку старовину Яги говорять наступні факти. У 1-му Новгородському літописі під роком 1200-м згадується «Ягініця» – прізвисько, відповідне русалці, упирю, водовику і т. п. Назви ЄГА-баба , баба-ягая , баба-юга, Ягічна Яга – бовна сходять, зазначав професор П. В. Владимиров, до XII століття.
Що ж добігає кінця наше історико-детективне “розслідування”. Порок пізнаний, ми оголошуємо йому про це. Ховатися довше безглуздо! Вдалося встановити не так вже й мало. Якби ми стали заводити на Бабу-Ягу «особовий листок з обліку кадрів», ми заповнили б у ньому багато граф: ім’я, по батькові, вік, стать, рід занять, соціальне походження, місце прописки, наявність родичів за кордоном, виїзди (вильоти) Яги до них на шабаш, наявність транспортних засобів та права на їх водіння (жодної аварії за століття!) і т. д. Відомо, коли вона змінювала прізвище… Це означає, що ось-ось ! ми зможемо підняти стопку брусничного морсу (улюблений Яговий напій) за тисячолітній ювілей її ім’я наречення.
Автор. Бабій Йог.