Школа в давньому Китаї
Поки давньоєгипетські, давньогрецькі та давньоримські школярі старанно (чи хто як) опановували грамоту та гризли граніт науки, на другому кінці світу, на сході у далекому Китаї їхні однолітки робили теж саме. Загалом китайська цивілізація була не менш розвиненою ніж єгипетська чи грецька, в той час як на території більшої частини Європи люди ще жили у печерах, полюючи на ведмедя, китайські імператори розкошували у розкішних палацах, слухаючи музику та надихаючись філософськими працями великих мудреців Піднебесної.
У перші століття існування китайської імперії монопольним правом на навчання володіли виключно діти з багатих аристократичних сімей. Однак завдяки великому китайському мудрецю Конфуцію (551-479 р. до н. е.) ця традиція була перервана. Конфуцій, який фактично сам був зі збіднілої аристократичної сім’ї (дитинство своє він провів у бідності) вперше почав широку педагогічну діяльність, навчаючи не лише шляхетних та багатих, але й бідних та простих, головне було – прагнення до знань. Саме він дав поступ до проникнення освіти і у нижчі версти китайського суспільства, за що вдячні китайці і по нині його називають «першим вчителем Китаю».
Загалом навчання починалось у віці семи років та тривало до повної перемоги «світла знань над пітьмою невігластва». Себто сталої навчальної програми не було, а вчитель з кожним учнем займався індивідуально, згідно з його здібностей та можливостей. Тож розумний, здібний та кмітливий учень завершував навчання дуже швидко, а хто розумом не виділявся міг вчитись і половину життя.
Серед головних дисциплін, які вивчали юні китайці були письмо, рахунок, музика, мораль, історія, діти аристократів також навчались стрільбі з луку та верховій їзді (будь-який шляхетний китаєць мав вміти це робити, до слова сам Конфуцій вмів дуже влучно стріляти з лука та їздити верхи).
Соціальне становище вчителя у давньому Китаї, на відміну від Греції та Риму було дуже високим, а професія вчителя була одною з самих почесних. Учні мали ставитись до свого вчителя з глибокою повагою та навіть пієтетом, до нас з глибин віків дійшли такі вислови про давнє китайське вчителювання: «ні бідний ні багатий не має права зневажати вчителя», «той хто вчив чоловіка хоча б день, на все життя стає для нього таким же поважним, як його батько».
У давніх китайських школах була вельми строга дисципліна. Початок навчання (так би мовити перший дзвоник), коли юний китаєць вперше приходив до свого вчителя, розпочинався з того, що учень приносив вчителю в якості подарунку … бамбукову палицю. Пізніше ця ж палиця (звісно якщо учень був неслухняний чи ледачий) застосовувалась за своїм прямим призначенням…
Навчались у китайських школах переважно чоловіки, але заможні батьки в яких були донечки, також могли дати їм гідну освіту. Однак навчання дівчаток проходило окремо від хлопців, само собою зрозуміло, що китайських дівчаток не вчили стріляти з лука чи скакати верхи, замість цього вони опановували мистецтво танцю, грі на музичних інструментах та навіть вчились писати вірші. Паралельно з цим дівчаток вчили вести господарство, займатись рукоділлям. По рівню грамотності вони ж зовсім не поступались хлопцям.
У середньовічні часи китайську систему навчання багато в чому перейняла й Японія, та інші країни далекого Сходу.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.