Забута морська битва. Продовження.
Відштовхуючись від письмових джерел, Франк Годдіо дізнався розташування всіх кораблів в бухті Абукір. Він вирішив ретельно вивчити її акваторію, щоб до початку пошуків скласти карту з точним зазначенням місцезнаходження кожного уламку. Для цього він зборознив всю бухту на катамарані, оснащеному електронним обладнанням та потужним комп’ютером. Ці чутливі прилади, систематично обмацували підводні глибини, здатні виявити найдрібніший предмет, чия форма і розмір відповідали шуканому. Для цього електронного “тралення” команда Годдіо використовує, зокрема, такі прилади, як магнітометр, здатний засікти металеві предмети, навіть покриті товстим шаром піску.
Інший прилад – це радар, здатний виявити неметалічні предмети. Катамаран обладнаний також і іншим приладом – ехолотом, виписує детальний профіль морського дна. Відомості, отримані від цих приладів, передаються на запрограмований комп’ютер, що має у своїй пам’яті всі корисні відомості: розмір човна, його вантаж, спорядження, кількість гармат, координати знаходження човна під час його катастрофи і т. д. Потім комп’ютер порівнює відомості, видані електронними приладами, з попередніми даними. Отримавши необхідну інформацію і провівши порівняльний аналіз, прилад наносить на карту місця розташування шуканого предмета.
Крім всіх цих технічно досконалих приладів використовується більш простий спосіб пошуків – за допомогою зору. При прозорій воді контури уламків корабля розрізняються візуально.
Дослідження знайдених під водою предметів проводиться так само, як і на землі. Тільки замість пензликів для очищення використовується спеціальний “пилосос”, забезпечений декількома шлангами для очищення від піску і морських відкладень.
Об’єкти розкопок або піднімають з дна для їх вивчення, або залишають на місці. В останньому випадку робиться муляж цього предмета прямо під водою. Для цього використовується м’який пластик, який наноситься на предмет, обтікає його з усіх сторін і залишається на 18 годин. Після цього готова форма піднімається на поверхню, надаючи дослідникам точну копію форми предмета. Такий метод застосовується, наприклад, для прочитання написів на дереві, який став дуже крихким для того, щоб маніпулювати з ним, або для моделювання занадто важких металевих предметів, які важко переміщати.
Підняті на поверхню предмети мають бути знесолити, бо можуть зруйнуватись від контакту з повітрям. Франк Годдіо, знаючи, що на цю операцію зазвичай йде багато місяців, придумав свій спосіб. Для цього він тримає предмет в солоній воді, в яку поступово додає воду прісну. Кожен день рівень солі заміряється, і коли він стає нульовим, то значить процес завершено. “Це дуже просто, – розповідає Франк Годдіо, – предмети з твердих матеріалів знесолюються протягом декількох днів, тоді як більш легкі, наприклад дерев’яні, вимагають двотижневої промивки”. Годдіо зауважив також, що керамічні предмети легше знесолити, полощучи їх у ваннах з прісною водою.
Розкопки “Орьенти” дозволили Годдіо знайти велику кількість артефактів: зброю, амуніцію, кухонний посуд, навігаційні та хірургічні інструменти, гудзики від уніформи, курильні трубки і т. д. На поверхню було піднято частину людських кісток – останків загиблих. Однією з найцікавіших знахідок було кермо човна, на якому був напис “Дофін Руаяль” – саме таку назву мав “Орьент” до французької революції. Були знайдені також тисячі свинцевих друкарських букв. Бонапарт дійсно мав на борту цього човна типографський верстат для друкування пропагандистських листівок, які він розраховував розповсюдити в Єгипті.
В даний час Годдіо вдалось ідентифікувати чотири кораблі. Окрім “Орьенти” мова йде про “Серйозі” – 42-гарматний фрегат, який марно намагався перегородити шлях англійському флоту, і два інших фрегати – “Артемізії” і “Гемоліон”, які майже повністю згоріли. Таким чином, Годдіо спрямує всі свої зусилля на вивчення “Орьенти” і “Серйозі”.
“Під час вишукувань діяти треба швидко. Це принцип морської археології, – пояснює Годдіо, – адже працювати доводиться під постійним тиском”. Знайдені і очищені від наносів речі легко можуть бути зруйновані від перепадів тиску, а також хвилями, рибами й ракоподібними. Навіть протягом однієї ночі водорості можуть повністю закрити знахідку! Внаслідок поганої погоди, як це часто буває в кінці сезону, археологи іноді бувають змушені згортатися. Взимку ж доводиться знову закопувати знахідку, щоб уникнути її псування. Для цього використовується той же “пилосос”, але за принципом зворотної дії. “Ця робота вимагає декількох днів, але вона необхідна”, – зауважує Годдіо. Це вже тричі проводилось з уламками “Орьенти” і кожного разу давало хороші результати. Після завершення вивчення залишків “Орьенти” і “Серйозі” Годдіо і його команда знову опустять їх на морське дно, де засиплють піском, зберігши їх таким чином для майбутніх поколінь.
Автор: Ян Катін.