Суперечка з богами. (Або перша арктична експедиція)
Було XI століття … Північне море вважалося початком нескінченного океану, що простягається на північ. Вірили: десь там, серед островів, знаходився вир – Мальстрем, в який стікають води Світового океану. Поглинувши воду, страшна безодня вивергала її назад: так відбувалися відливи і припливи. Посеред океану стояла магнітна скеля, яка притягувала човни, що проходили повз, – «кораблі, в яких є залізо, не можуть повернути назад» … Такі розповіді добре було слухати в похмурий день у вогнища, але виходити в цей океан!..
Ще на початку ери ватажок римських вершників, друг поета Овідія, плавав по Північному морю. Він писав: «Боги кличуть назад і забороняють побачити край світу очам смертних. Адже тривожимо ми веслами чужі моря і святі води та порушуємо спокій обителі богів! »
Все-таки кілька фризьких дворян вирішили посперечатися з богами, захотіли побачити чудеса своїми очима і близько 1040 року відправились в плавання від берегів Фрісландії.
Вони залишили позаду Данію – з правого борту і Англію – з лівого і підійшли до Оркнейських островів. Наблизилися до Ісландії і минули її. Незабаром опинились «посеред вкритого крижинами океану». Був густий туман. Човен сміливців підхопило і стрімко понесло «протягом мінливого моря». Вони втратили всяку надію на порятунок, – їх несло «до тієї бездонної прірви, яка, за чутками, проковтує всі морські течії». Але шляхом неймовірних зусиль їм вдалося відгребти на веслах в сторону, їх підхопила зворотна течія, і тут несподівано показався острів, який «з усіх боків був захищений високими скелями, як місто-фортеця стіною».
Мореплавці з побоюванням висадились на берег, тримаючи напоготові зброю. Вони побачили печери. «Перед кожним входом у печеру, – розповідали вони потім, – було звалено в купу безліч посудин із золота та інших металів, що вважаються серед простих смертних рідкісними і дорогоцінними». Вони схопили ці скарби і побігли до своїх кораблів. Позаду себе вони почули важкі кроки і, «озирнувшись, побачили людей жахливого зросту, яких ми називаємо циклопами. Попереду циклопів бігли пси, що перевершували розмірами звичайних собак». Мореплавці встигли сховатись на своїх кораблях, і «велетні переслідували їх з гучними криками майже до самого виходу у відкрите море».
«Охоронювані долею, фризи повернулись в Бремен, де повідали про свою подорож архієпископу Алебранду», – повідомляє літописець Адам Бременський. Де тут правда, а де – вигадка? Здавалося б, все це – казка, така собі середньовічна «Одіссея» з циклопами і скарбами! .. Але вчені, після уважного вивчення хронік Адама Бременського, прийшли до висновку, що літописець «описав в основному дійсні враження очевидців, які спотворили картину через нерозуміння спостережуваних явищ».
Страшна морська воронка, яка почала, нібито, затягувати кораблі, була, по всіх географічних ознаках, Східно-гренландською течією. Циклопи і величезні собаки – зразок оптичного обману. Адже відомо, що учасники арктичної експедиції Норденшельд (XIX століття) в густому тумані на близькій відстані прийняли чайку за полярного ведмедя, а маленьку лисицю – за оленя. Ескімоси ж, з якими, по всій видимості, довелось зіткнутись фризьким мореплавцям, дійсно тримали диких собак, – в тумані вони могли здатися дуже великими.
Залишаються скарби. Ряд вчених припускає, що фризи, за звичаєм того часу, зайнялись під кінець плавання морським розбоєм. Щоб приховати істину, вони дали благочестивому архієпископу більш-менш прийнятне пояснення походження цих багатств. Хроніки Адама Бременського відрізняються дивовижною для того забобонного століття достовірністю. А архієпископ Алебранд, на свідоцтві якого заснована ця розповідь, був одним з талановитих вчених і видатних державних діячів свого часу. Можливо, він і спорядив експедицію Фризьких дворян – першу відому нам експедицію в напрямку Північного полюса.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.