З історії мідних грошей на Русі. Частина третя.
У 1755 році 10-рублева стопа для мідної монети змінилась 8-рублевою. Про цю незначну зміну не варто було б і згадувати, якби не одна цікава деталь: пуд міді в цей час коштував близько 10 рублів. Нові монети були дешевші металу, з якого вони робились; скарбниця працювала собі в збиток!
У цьому, проте, був свій сенс. У народі ще ходило багато мільйонів «хрестових» п’ятаків, від яких якось потрібно було позбутись. Але як? Зібрати їх, переплавити і з отриманої міді викарбувати монети 10-рублевої стопи? Але ця операція – з повним циклом монетного виробництва – обійшлася б дуже дорого.
Набагато вигідніше було перекарбувати п’ятаки – набити на них новий малюнок і номінал. Саме так в 1730-1731 роках вчинили з петровськими копійками і грошима. Однак п’ятак 40-рублевої стопи на 10-рублеву «без залишку» не переводився: вийшла б копійка з чвертю. Тоді п’ятаки були пущені під копійчані штемпеля: народилась восьмирублева стопа …
Але скарбниця своє надолужила, і дуже скоро. Вже в 1757 році мідь стали карбувати по 16 – рублевії стопі – кратної до попередньої, щоб копійки можна було використовувати як готові болванки для вичинки грошів (двокопійкові монети). Крім грошів, тепер карбувались також полушки, денги, копійки і п’ятаки. Апетит, кажуть, приходить під час їжі. А чому б ще раз не зменшити стопу, і знову вдвічі – для зручності перечеканки?
У 1762 році робота закипіла. Під ударами «молотових снарядів» копійки перетворювалися на гріш, п’ятаки – в гривеники, а гроші отримували незвичайний номінал – 4 копійки. Нові монети мали «войовничий» вигляд: на них були зображені гармати, прапори, барабани. Це дуже подобалось імператору Петру III, який не був сильний в економіці, але зате любив військові паради.
Царював Петро III недовго. У тому ж 1762 році на трон сіла Катерина II. Розуміючи, що «мідна чехарда» до добра не приведе, вона зупинила вичинку легковагих монет, а вже викарбувані наказала знову перетворити в монети 16-рублевої стопи. Багатостраждальні мідяки знову поїхали на монетні двори … Але і на цьому їх поневіряння не скінчились.
… Навесні 1962 року жителі села Ступіно Талдомського району Московської області Михайло Іванович і Олександра Василівна Торопигіни садили на своєму городі картоплю. Раптом лопата дзенькнула об метал. Через кілька хвилин здивовані колгоспники витягли із землі близько трьох тисяч мідних п’ятаків часів Катерини II …
У 1769 році в Росії з’явились перші паперові гроші – так звані асигнації. Спочатку вони вільно розмінювались на срібло і мідь, але їх кількість швидко зростала, і люди стали поглядати на «папірці» з недовірою. Тоді, щоб врятувати курс срібла, уряд вирішив пожертвувати мідними грошима: у 1786 році було оголошено, що асигнації надалі будуть розмінюватись тільки на мідь. В обороті на цей час знаходилось мідних грошей на 62 мільйони рублів, а асигнацій – на 50 мільйонів. Через десять років кількість асигнацій потроїлась і перевищила 150 мільйонів рублів. Це була вже сама справжня інфляція – паперові гроші випускались, по суті, без жодного забезпечення, «на віру». Наслідки не забарились позначитись.
Спочатку подешевшали асигнації, потім – «прикута» до них мідна монета. Різниця курсів срібла і міді збільшилась настільки, що на початку 90-х років мідний п’ятак коштував «на срібло» трохи більше копійки. Народ, природно, не хотів віддавати за безцінь свої останні гроші; на початку століття ховали срібло – тепер стали ховати мідь. За самими обережними підрахунками, у 1796 році було сховано не менше 25 мільйонів рублів мідними грошима – третина всієї мідної монети, 25 тисяч тонн металу! Один з таких «мідних скарбів» і пощастило знайти подружжю Торопигиних. А скільки «незатребуваної» міді ще лежить у землі!
Відлив мідної монети з обігу прискорив хід подій – потрібно було спішно щось робити. У 1796 році «останній фаворит» Катерини, князь П. А. Зубов, запропонував проект нової перечеканки мідних монет з подвоєнням номіналу, помилково вважаючи, що курс асигнацій падає лише через брак мідних грошей. Пропозиція Зубова, що означала повернення до 32-рублевої стопи, була прийнята. Інструкції уряду вимагали почати перекарбовування якомога швидше, «без жодного розголосу, і аж ніяк нової монети ні в який обіг не допускати, бо предмет цей до публікування найвищого маніфесту має бути збережений в секреті».
Перечеканка почалась в кінці літа 1796 року. «Найвищий маніфест» передбачалось оприлюднити в січні наступного, 1797 року. Але 6 листопада Катерина померла. Всього через десять днів після смерті матері новий імператор – Павло, не схвалив «Зубовські реформи», наказав обернути всю новонароджену монету, яка так і не побачила світла, в колишню гідність. Цікаво, що на цей раз перечекани отримували і первинний вигляд: вони виходили з-під штампа, маючи на собі вензель покійної Катерини, і датувались «заднім числом» – 1791-1796 роками. Тим самим «реформа Зубова» була віддана забуттю також «без жодного розголосу».
До середини 1797 року з легковагими грошима було покінчено. Припинилась на цьому і епідемія перечеканок мідної монети.
… Тримаєш в руці мідяк – розплющений, зі слідами декількох штемпелів – і думаєш: дісталося ж тобі. Був ти колись «хрестовим» п’ятаком; 1755 року «розжалували» тебе в копійку; через два роки «підвищили» до двох копійок, ще через п’ять років – до чотирьох; потім знову з’явився на тобі напис «дві копійки», потім знову – «чотири», і знову – «дві» … Історія цілого століття – на одній монеті!
Автор: М. Лев.