Собаки та історія: як людина приручила собак
Історія одомашнення собак – таємниця покрита мороком. Ця тема викликає запеклі суперечки серед вчених, починаючи від того, коли собаки були одомашнені і закінчуючи тим, як це відбувалося. З’ясовуємо, коли і як це могло статися.
Чому так багато суперечок на таку, здавалося б, просту тему? Вся справа в тому, що собака — це перша одомашнена людиною тварина. Не маючи цього досвіду, людина, можливо, навіть не намагалася б приручити та одомашнити інших тварин. В наш час собака стала себе вірним другом людини, і як казав колись Екзюпері «ми відповідальні за тих кого приручили», тож важливо правильно дбати про наших чотирилапих улюбленців, правильно їх годувати, доглядати і навіть знати наприклад, яка нормальна температура у собак, та багато інших нюансів про цих дивовижних братів наших менших. Але повернімося до історії приручення собак.
Коли це сталося
Почнемо з першої серії суперечок. Отже, прийнято вважати, що самі безперечні археологічні останки першої домашньої тварини — Бонн-Оберкассельская собака, яка була похована поруч з людьми 14,2 тисяч років тому.
Однак, це не істина в останній інстанції. Так, в нас в Україні були знайдені останки собак віком — 15 тисяч років до нашої ери, в Чехії — ще давніші, 24-27 тисяч років до нашої ери.
А вік домашньої тварини з алтайської печери розбійницька оцінений в 32-34 тисячі років. Приблизно такого ж віку археологічні знахідки останків собак з печери Гойє в Бельгії (36,5 тисяч років). Якщо вірити саме цим археологічним даним, співдружність собаки і людини триває майже сорок тисяч років.
Від кого походять собаки
Незважаючи на те, що собака та сірий вовк (Canis lupus) є близькими родичами, останні генетичні дослідження показали, що собаки не походять від вовків. Але у них був загальний предок — плейстоценовий вовк, досить-таки велика за розміром тварина.
Однак дуже мало сучасних собак зовні схожі на вовків. Більш того, є багато дуже древніх аборигенних порід собак, які значно відрізняються зовнішністю від вовчої.
Чому ж аборигенні собаки, які жили на різних континентах, так несхожі одна на одну? Деякі вчені вважають, що все це розмаїття видів — результат близькоспорідненого схрещування предків собак, яке відбувалося по всьому світу.
Як одомашнювали собак
Довгий час вважалася вірною одна проста теорія: в незапам’ятні часи людина підібрала осиротілих вовченят, виростила їх, вони і стали першими предками наших собак.
Чому ця теорія кульгає? Відомо, що приручати вовченят потрібно, найпізніше, у віці двох тижнів, в ізоляції від дорослих родичів, інакше цуценят вже не вийде соціалізувати. Але в цьому віці вовченята не їдять нічого, крім материнського молока. На чому примудрився виростити своїх перших вихованців «заводчик — першопроходець»?
Ще один факт, що викликає сумніви – доросле одомашнене вовченя буде приймати тільки «членів своєї зграї». Людей за межами сім’ї, де він утримується, тварина буде сприймати як здобич… Відомо багато випадків, коли одомашнені вовки вбивали людину…
Після довгих і запеклих суперечок вчені прийшли до висновку що… це предки собак приручили людину. Стародавні вовки, які жили недалеко від стоянок первісної людини, швидко зрозуміли, що їм куди вигідніше не їсти людей, а харчуватися залишками вбитих тварин, які можна було знайти на перших історичних смітниках.
Особливо це актуально було для відкинутих зграєю і молодих вовків, які не могли самостійно повноцінно полювати. Звичайно, перший крок звіра до людини давався нелегко, далеко не кожен вовк володів такою дружелюбністю і сміливістю, щоб близько підійти до представників іншого виду. Але одного разу це сталося. Вовк підійшов до людини і заглянув їй в очі…А може бути, навіть невміло завиляв хвостом…
Навіщо людині була потрібна собака
Поступово людина почала знаходити користь в такому сусідстві. Вона оцінила чуйність, обережність, нюх і слух цих тварин. І стала дорожити своїм першим професійним охоронцем. Адже життя печерної людини було сповнене небезпек, про які його і попереджали предки собак.
Домашні вовки відчували небезпеку здалеку. І відразу попереджали про це людину. Звичайно, людина цінувала саме таких особин і тримала їх при собі. Так, поступово, у предків собак з’явився гавкіт, якого немає у вовків.
Поступово первісні люди стали залучати своїх перших вихованців до групового полювання. З’ясувалося, що так полювати набагато зручніше, особливо, в груповому полюванні, де собаки заганяли звіра, а мисливці потім його добивали.
Поступово люди почали тримати перших собак біля себе, залишаючи потомство від найрозумніших, здорових, дресированих і доброзичливих до людини особин. А потім, непомітно прив’язалися до своїх чотириногих помічників… І почали їх любити. Інакше навіщо древній людині було ховати померлу собаку?