Поєдинок з Вернером фон Брауном

Ракета Фау

Мирний час далеко відсунув справи найстрашнішої війни в історії, другої світової, розшифрував багато її загадок, але серед опущених деталей іноді зустрічаються такі, до яких варто повернутися. Одна з них – історія поєдинку польських вчених з творцем легендарного «вундерваффе» Вернером фон Брауном.

Пенемюнде. Ця назва була відома англійській розвідці ще до війни. Здається, з Норвегії прийшла тоді звістка, що на маленькому острові Узедом, на Балтійському морі, німці проводять випробування ракетної зброї.

Повітряна розвідка доставила фотографії, але фахівцям вони тоді нічого не дали. Через три роки в Центральне управління Інтеллідженс сервіс потрапив мікрофільм із рапортом і описом полігону Пенемюнде на острові Узедом.

Його привіз із Польщі спеціальний кур’єр, який пробрався в Англію через Німеччину, Францію, Іспанію і Португалію. Польський рух Опору серйозно поставився до поширеним в 1943 році чуткам про існування в Німеччині надпотужної зброї, яка нібито забезпечить «третьому рейху» переможний результат війни. Інженер Антоні Коцья зайнявся розшифровкою таємниці нової зброї. Від якогось австрійця – радиста на острові Узедом – вдалося дізнатися, що там проводяться випробування «літаків без пілотів». Польське підпілля послало туди розвідника.

У результаті спостережень було встановлено, що на острові знаходяться численні замасковані промислові підприємства і великий концтабір. Отримавши повідомлення польського руху Опору, англійська розвідка послала на Пенемюнде літаки-розвідники.

На одному з представлених розвідкою фотознімків увагу співробітників Інтеллідженс сервіс привернув дивний об’єкт, що за формою нагадував букву Т. Ніяких сумнівів щодо значення цього об’єкта у англійців не було. Про це свідчить невеселий рапорт Верховному Головнокомандуванню гітлерівських військ від 18 липня 1943 року: 600 англійських літаків бомбили острів Узедом, включаючи Пенемюнде. Загинув комендант об’єкту і сотні фахівців. Начальник штабу німецької авіації покінчив життя самогубством.

Восени 1943 року у Варшаві в автомобільній катастрофі загинули два німецькі офіцера. Польська розвідка встановила, що це були фахівці з авіації. Прибули вони з Близни, розташованої недалеко від Дембіци, де, як було відомо польському підпіллю, знаходився артилерійський полігон. Встановили також, що німецькі офіцери відвідали невелике село Ґміна Сарнакі, на Бузі. З деякого часу селяни тих місць чули постійні сильні вибухи. Розвідники, послані в ці місця, донесли, що там проводяться випробування «літаючих бомб». Частини ракетних снарядів були доставлені інженеру Коцьяну. Але цього було мало.

У травні 1944 року ракета «Фау-2», творцем якої був відомий гітлерівський конструктор фон Браун, опинилася у Варшаві, в руках польського підпілля. Вона була піднята з дна Бугу, куди впала, не вибухнувши, і крізь мережу гітлерівських патрулів перевезена до столиці.

У поєдинок з фон Брауном вступили польські вчені. Частини ракети потрапили до професора Юзефа Завадського, який до війни був ректором Варшавського політехнічного інституту. Було встановлено, що ракета мала 12 метрів у довжину. Її голова містила тонну вибухової речовини, а паливні баки були розраховані на 3,5 тонни пального. Ракета важила 14 тонн.

Польський фахівець в області радіотехніки професор Янош Грошковський ретельно вивчив складну радіоапаратуру ракети і висунув припущення, що ракета може управлятися по радіо. Досліджуючи кварцовий осцилограф ракети, він обгрунтував це припущення. Він визначив також, що радіопередавачі працюють на хвилі 14 м і що передавач ракети по сигналу може висилати повідомлення про швидкість та висоту польоту ракети на базу управління, що знаходиться на землі.

Багато труднощів було з встановленням виду пального, на якому працювали ракетні двигуни. Це дослідження проводилося не в лабораторіях, а на приватній квартирі, за допомогою самих примітивних засобів. Якісь пальники, пробірки, газова плитка, а за вікном кроки німецького патруля. Кожну хвилину патруль міг зупинитися перед цими дверима. Але чоловік, який схилився над пальником, не думав тоді про це. У маленькій пляшечці була якась масляниста, безбарвна, густа рідина. Професору Марцелі Струшипському потрібно було зробити її аналіз. Він влив трохи рідини в пробірку, почав підігрівати. Звичайна дистиляція. Несподівано рідина почала вирувати. Вчений швидко відсмикнув руку, але кілька крапель рідини потрапили на руку. Шкіра вкрилася білим нальотом. Результат аналізу був приголомшливий. Рідина в пляшці – пергідроль! Звичайний перекис водню, але небаченої концентрації (80-відсоткова). Було встановлено також, що цистерни ракети вміщували 3,5 тонни 75-процентного етилового спирту і 5 тонн рідкого кисню.

Результати досліджень польських вчених, проведених у важких умовах підпілля, пізніше повністю підтвердилися. Пізніше – це після того, як частини ракет, заховані в кисневих балонах, були захоплені з партизанського аеродрому (під Тарнувом) англійським літаком і ретельно досліджені в лондонських військових лабораторіях. Так завдяки мужності польських патріотів була розкрита таємниця нової секретної зброї, на яку нацисти покладали великі надії.

Автор: З. Блоцький.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers