Секрети майя. Продовження.

Бонампак

Що знали ми до знахідок в Бонампакі про живопис майя? Та майже нічого. Малюнки на вазах? Кілька фрагментів, знайдених в Юкатані, в тих містах, де блищала колись так звана нова цивілізація майя. Ось, мабуть, і все. І ось Бонампак. Точність і виразність малюнка, відмінне володіння перспективою, вміння передати душевний настрій — все це свідчить про велич реалістичного мистецтва майя.

…Звичайно, фарби — блакитні, зелені, червоні, білі, жовті — місцями зблякли. Подекуди вогкість отруйними плямами залила дорогоцінний розпис. Але фреска жива! На ній — справжні зображення майя. Їх святкувань. Їх одягу. Їх вірувань. Їх життя.

Колись сюди, в цей скромний храм, приходили, благоговійно завмираючи, люди, щоб побачити знаменитий розпис, повість про давні часи і походи. З роками стиралися в пам’яті події, зафіксовані на фресці.

Одинадцять століть минуло з того часу, як невідомий нам, але, безсумнівно, геніальний художник, закінчив свою довгу працю. Але одне з безсмертних творінь людського генія — його фреска і понині радує око, хвилює душу.

Сенсаційна знахідка в Бонампакі — аж ніяк не єдина на землях давніх майя, викликала загальний інтерес. Через три роки після Хілі, в 1949 році, абсолютно дивовижне відкриття зробив мексиканський археолог Альберт Луїз Люлье.

На цей раз мова йшла зовсім не про джунглі. Місто Паленке в теперішньому Гондурасі, один з найпотужніших центрів Стародавнього царства, було відкрите вже давно. Це про нього його перший дослідник, Стефенс, ще в 1840 році писав, що точністю пропорцій і симетрії Паленке нагадує давньогрецькі міста. Давно вже увійшли в історію цивілізації майя і Храм Закону у Паленке, і Храм Хреста, і Храм Сонця і багато інших пам’яток цього колись дуже великого (щонайменше, дванадцять кілометрів в довжину і три кілометри в ширину) міста.

Здавалося, б вздовж і впоперек вивчили вчені Паленке: навіть довели, що, крім всього іншого, воно було головним астрономічним центром імперії Майя, і що саме тут був скликаний великий астрономічний конгрес у день, зазначений календарем майя «6 кабан 10 моль», інакше кажучи, 2-го вересня 503 року нашої ери.

Паленке вже давно стала свого роду музеєм, з постійною сталою роками експозицією: все відомо, все вивчено, нових експонатів начебто не передбачається. І тому навряд чи, почавши в 1949 році розкопувати так звану піраміду Написів, Люлье міг розраховувати на які-небудь цікаві відкриття. Відомо, що піраміди майя, на відміну від єгипетських пірамід, гігантських усипальниць фараонів, служили лише свого роду платформою для храмів. У жодній з них не було знайдено жодних слідів поховань.

Паленке

Уявіть собі здивування, а потім і захоплення Люлье, коли він переконався, що з вестибюля храму, що стояв на піраміді Написів, всередину піраміди вів хід. Так само, як і в єгипетських пірамідах, зигзагоподібний і добре замаскований. На глибині двадцять чотири метри, не доходячи двох метрів до основи піраміди, цей хід закінчувався похоронною камерою. Безпосередньо перед камерою виявився невеликий коридорчик, свого роду тамбур. Тут Люлье і його помічники знайшли три глиняні тарілки, три раковини, одинадцять камінчиків з нефриту і одну перлину, все це в спеціальній кам’яній шухлядці.

А перед самим входом в невеликому поглибленні вчені виявили шість скелетів, один з них жіночий.

Восени 1952 року Люлье, нарешті, увійшов у склеп. Перед ним у всій своїй масивній красі постав величезний саркофаг, покритий плитою. На ній були вирізані ієрогліфи. Один з них означав дату, 633 рік нашої ери, якщо перевести на наш календар. Але крім ієрогліфів на плиті було висічено барельєф, скульптурний портрет покійного чоловіка, одягненого в коштовний одяг, з торсом, дещо відкинутим назад, з поглядом, спрямованим на якусь хрестоподібну прикрасу.

У листопаді 1952 року вдалося зняти кришку з гробниці. Скелет лежав на спині, обличчя його прикривала мозаїчна маска. Численні прикраси з нефриту так і залишилися на ложі.

Від саркофага до перших щаблів драбини звивалася глиняна змія, що символізує, очевидно, зв’язок між живими і мертвими. Чи слід «узагальнювати» той факт, що в піраміді майя знайшлася гробниця? Поки це, звичайно, перший, єдиний випадок. Але все ж тепер не можна говорити, що в піраміди майя не було поховань. Тепер треба шукати. Такі знахідки можливі, а вони важливі для науки.

Далеко не всі ще таємниці майя розкриті, далеко не все ще ясно вченим в їх цікавій і величній історії. Може бути саме зараз буде дано новий поштовх. Адже якщо вдасться прочитати тексти майя, а в принципі ключ до ієрогліфів стараннями вчених підібраний, і дещо-що, як відомо, прочитано, чимало, очевидно, нового зможемо ми довідатися.

До того ж, як стверджують фахівці, ще тисячі і тисячі пам’яток цивілізації майя чекають своїх першовідкривачів в нетрях Юкатана, в Гондурасі, в Мексиці. І знахідки тут іноді трапляються грандіозні.

Колись назва Джибильхалтун нічого не говорила навіть знавцям. Між тим, загублене на крайній півночі країни, в глухих джунглях, недалеко від Атлантичного узбережжя, це місто було, очевидно, колись одним з найдавніших в Юкатані.

Дзибилчалтун

Площа його досить велика, приблизно тридцять п’ять квадратних кілометрів. Вже обстежено з півдюжини будівель, серед них кілька храмів, дві піраміди. Археологи припускають, що в Джибильхалтуні люди мешкали приблизно протягом двох тисячоліть.

І не тільки в малодосліджених районах можна очікувати багато цікавого. Вже на що, здавалося, добре відоме місто Тікаль, мабуть, найбільш значне місто Стародавнього царства. Але ось влітку 1962 року тут, на глибині п’яти метрів нижче найдавнішої з раніше відомих верств, знайшли поховальну камеру, а в ній скелет і посмертну маску з нефриту. Радіовуглецевий аналіз показав: приблизно 221 рік до нашої ери.

Була знайдена ще одна гробниця, і в ній черепки, які відносяться приблизно до 500 року до нашої ери! Так, щонайменше, на півтисячоліття відсувається тепер дата заселення Тікаля. І, головне, знайдені предмети «докласичного» періоду історії майя, найменш відомого вченим. Порівняно з такими знахідками виявлена в хорошому стані гробниця восьмого століття нашої ери, з безліччю ваз та прикрас і небіжчиком, дбайливо покладеним на двох шкурах ягуара, вона майже не звернула уваги, хоча сама по собі така гробниця теж надзвичайно рідкісна знахідка.

Все далі вглиб йдуть корені цивілізації майя, все повніше з кожним роком стають наші знання про цю своєрідну і цікаву культуру давніх жителів центральної Америки.

Автор: А. Варшавський.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers