Забуті знання
Допускаючи думку, що в самому віддалений періоді люди дійсно володіли якимись високими знаннями, ми тим самим ставимо ще цілий ряд питань. І головне серед них: чому людство втратило більшу частину цих знань? Можна припускати, що ця втрата могла статися головним чином через якусь космічну катастрофу. Але навіть з досить близької нам історії, коли не було, природно, й мови про подібні катаклізми, ми знаємо багато прикладів втрачених знань і забутих відкриттів. Так, колись був втрачений рецепт виготовлення булату. Сотні років люди марно билися над його загадкою.
Над іншими «забутими відкриттями» вчені продовжують ламати голови до сих пір. Така, наприклад, доля знаменитої «теореми Ферма», або «Великої теореми Ферма» – французького математика XVII століття. Висунувши дуже важливе математичне положення, Ферма не опублікував свого часу його доказів, хоча, як відомо, розробив їх. Відтоді математики майже 250 років безуспішно шукають забуте рішення цієї теореми.
Процес часткової втрати якихось знань відбувається і тепер, звичайно, куди в менших розмірах, ніж раніше (пояснюється це в першу чергу досить високорозвиненим рівнем інформаційної роботи). Наприклад, за останні роки тільки в нашій країні в архівних установах було виявлено понад 40 тисяч документів про родовища корисних копалин, які були відкриті в різний час, але потім забуті.
Дослідникам відомі випадки, коли забувалися не тільки окремі відкриття, а й знання цілих Народів. У місті Тіахунако, в Андах, колись жив народ, який добре знав астрономію, який вивчав рух небесних світил. Згідно з повідомленнями сучасників, іспанські конкістадори знайшли тут на деяких велетенських кам’яних статуях литі срібні прикраси вагою по півтонни. Але в самому місті жителів не було. Племена, що жили в околицях, жили в очеретяних куренях. Вони абсолютно не знали ні виплавки металів, ні астрономії. Основною їх їжею були кореневища водоростей.
Колись маорі були великим народом – мореплавцем Тихого океану. Осівши на Новій Зеландії, вони стали забувати це мистецтво, поки нащадки мореплавців не забули його абсолютно.
Або інший приклад. У XIV-XV століттях в Північній Америці існували поселення норманів. Переселенці вміли виплавляти й обробляти метали. Але коли їх зв’язок з батьківщиною перервалася і вони виявилися асимільованими з навколишніми племенами, що перебували на значно більш низькому ступені розвитку, знання ці виявилися втраченими безповоротно. У цьому районі знову запанував кам’яний вік ірокезьких племен. Нащадки норманів не мали вже ні найменшого уявлення про дивні, зарослі мохом і обвалені споруди, що попадалися в околицях, які колись були залізоплавильними печами і шахтами.
Наведені приклади мають деяку аналогію з тим, що, можливо, сталося після катастрофи. Окремі групи уцілілих і розкиданих по Землі представників високорозвинених народів втратили свої знання, розчинилися в навколишньому населенні, яке мабуть, знаходилося, як правило, на значно більш низькому ступені розвитку. Остання обставина не повинна дивувати нас. Як відомо, в силу історичних, соціальних, кліматичних та інших причин різні групи людства розвиваються нерівномірно. Досить назвати тасманійців, які, коли вони були відкриті, перебували на ранній стадії кам’яного віку, тобто фактично відставали від розвиненіших народів на 50-60 тисяч років!
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.