Данте і Південний хрест
Поема Данте «Божественна комедія» справедливо вважається «енциклопедією знань» середньовічної Європи. Географія, астрономія, теологія, історія та цілий ряд інших наук послужили для Данте «вихідним матеріалом», коли він описував будову Всесвіту. І серед віршів «Божественної комедії» є такі рядки:
Направо глянув я, звернувши вид
На інший полюс, на тих зір чотири,
З яких втішався наших предків рід.
Вогням тим раде все в небеснім ширі,
Ти ж, їх не бачачи, ллєш ріки сліз,
О вдово Півноче, гіркі та щирі.
Неважко здогадатися, що чотири зірки, яких не бачать «вдова Півночі» – це сузір’я Південного Хреста. Але ось вже багато десятиліть вчені не можуть пояснити, звідки міг знати про Південний Хрест найбільший поет середньовіччя? Адже вперше в Європейській літературі про нього повідомили лише через півтора століття після Данте! І ще важче зрозуміти, звідки міг він знати про те, що в давно минулі часи це сузір’я можна було бачити і на небі Середземномор’я.
Сучасні астрономи говорять: п’ять тисяч років тому Південний Хрест був видний навіть в районі Петербурга і Гельсінкі. За часів Гомера його можна було помітити низько над горизонтом в районі всього Середземного моря. Але ж Данте про це нічого не знав! Чому ж він описав у своїй поемі чотири зірки Південного Хреста, «з яких втішався наших предків рід?»
Звичайно, найпростіше послатися на геніальне «передбачення поета» або «пророчий дар». Або, що він отримав ці відомості від космічних прибульців. Але вчених такі пояснення не влаштовують. Вони намагаються знайти більш правдоподібні пояснення. Найпереконливішим з них є твердження, що Данте міг дізнатися про Південний Хрест від арабських географів. Так, на глобусі зоряного неба, який створив араб Кансар бен Абукасан в 1225 році, це сузір’я було. Можливо, що були й інші глобуси, де Південний Хрест був позначений – і Данте цілком міг бачити ці зоряні карти.
Втім, не тільки «карти». Імператор Фрідріх II, повертаючись з хрестового походу, привіз до Італії на початку XIII століття арабський намет, на куполі якого було зображено зоряне небо – це був цілий планетарій, де зірки приводилися в рух прихованим годинниковим механізмом.
Але Данте так живо і яскраво описує красу Південного Хреста, що мимоволі напрошується думка: поет користувався розповіддю очевидця.
Єврейські і арабські купці ще за століття до Данте здійснювали далекі подорожі до Індії, Східної Африки, на острови Малайського архіпелагу, де могли бачити Південний Хрест. Ці ж купці часто бували в Італії, і Данте цілком міг зустрітися хоча б з одним з них. Та й багато співвітчизників і сучасників Данте (у тому числі знаменитий Марко Поло) бували в тих місцях, де Південний Хрест видно. До речі сказати, не тільки один Данте говорив про південні зірки. Ще в VIII столітті, за півтисячі років до Данте ірландський чернець на ім’я Дікуіл повідомляв про одну з найяскравіших зірок південної півкулі – Канопусе. Відомі й інші подібні випадки.
Нічого «пророчого» тут немає – просто і Дікуіл та інші середньовічні вчені мужі могли дізнатися про «перлини південного неба» від людей, що побували в далеких країнах півдня. Точно також і Данте міг зустрітися з людиною, яка на власні очі бачила Південний Хрест.
Поки що невирішеним залишається одне питання – звідки Данте міг знати про те, що з світла цих зірок колись «втішався наших предків рід»? Правда, факт зміщення зірок був відомий вже єгипетським жерцям і древнім грекам. Але, в жодному відомому нашій науці джерелі давніх часів не повідомляється про те, що в колишні часи сузір’я Південного Хреста сяяло над небом Середземномор’я. Сучасна наука дізналася про це лише за допомогою обчислень астрономів.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.