Золота Reconquista
Conquista в перекладі з іспанської означає завоювання або полонення. Reconquista (відповідно) – звільнення. П’ять століть золото пірамід, що зникло у вічності племен Центральної Америки шукали жадібні люди. Але і сьогодні знайдено далеко не все. Авантюристам, слава Богу, шляхи перекриті, а от шанси у справжніх цінителів по цю пору зберігаються. Свободу золоту інків!
Іспанці, які п’ятсот років тому відчалювали від рідних берегів, розпустивши вітрила своїх галеонів, не шукали за Атлантикою наукових знань. Шукали вони на іншому кінці світу золото. І, мабуть, конкістадори Ернана Кортеса хоч і дивувалися пірамідам, які побачили вони на Юкатані, були розчаровані, не знайшовши в їх утробі скарбів, заради яких вони переплили океан з неабияким ризиком для життя.
Іншому завойовникові Америки Фернандо Пісарро пощастило більше. В країні інків, що називалася Тауантінсуйу, іспанці знайшли жадане злато в достатку. Чужих богів вони не боялися. Аборигенів не щадили. І сакральний зміст інкських пірамід зводився для набожних католиків лише до їх (пірамід) внутрішнього оздоблення. А оздоблення було багатим. Що зовсім не дивно …
Тільки в Куско, древню столицю інкської імперії, за повідомленнями іспанських хроністів, щорічно звозилося з усіх кінців Тауантінсуйу (перейменованої для простоти в Перу) 200 тонн золота. Перуанські річки були повні їм, а піраміди в свою чергу – виробами з нього. Іспанців, втім, краса культових предметів (як і велич культових споруд) мало займала. Грабували, переплавляли і вивозили назад в Європу на тих же галеонах.
Першими жертвами золотої лихоманки стали дві великі піраміди Сонця і Місяця. Вони були побудовані ще до приходу інкських племен, загадковим народом на ймення мочіка. Цікаво, що інки святинь мочіка і кінчиком пальця не чіпали. Зате європейці, які розграбували багатства і тих, і інших, сьогодні можуть, легко діставшись до міста Трухільо, помилуватися величними руїнами ритуальних пірамід. Головний організатор пограбування піраміди Сонця – іспанець по імені Монтальво був по-своєму інженерним генієм. Він змінив течію річки Моче за допомогою дамб і направив потік прямо на піраміду. Вода розмила одну зі стін і відкрила Монтальво вхід в древнє святилище. 800 000 дукатів – астрономічна сума на ті часи – така була вартість скарбу, виуженного з піраміди. Усі скарби, включаючи фігуру індіанського жерця, виконану з чистого золота в натуральну величину, були розплавлені в тиглі і перетворені в золоті злитки і монети.
Мочіка були дуже працелюбні і настільки ж релігійні. Чергуючи молитви з ритуальним жуванням листів коки, вони набудували в долині Моче і Непенья близько 60 храмів-пірамід. Іспанці не могли натішитись на працьовитість «дикунів» і щедрість їхніх земель. У піраміді Льомайоан конкістадори розкрили святилище, яке було битком набито золотими мисками, браслетами, пасками і судинами. На вудочку їх пожадливості попалась навіть гігантська золота риба – остання і сама дорогоцінна знахідка конкісти.
У XX столітті зі священних пірамід, або, як їх називали інки, уак, були витягнуті предмети, вид яких назавжди б позбавив спокою всіх іспанських конкістадорів, разом взятих. Але заради справедливості слід визнати, що майже наші сучасники із минулого 20-го століття вели себе анітрохи не краще конкістадорів століття 16-го.
Полковник Ля Роса, який знайшов у пірамідах 5000 золотих метеликів, «настільки легких, що могли порхати на вітрі», золотого хлопчика, відпочиваючого в золотому ж гамаку, і золотого дроворуба, який рубав золоті стовбури золотого месквітового дерева, недовго думаючи, перетопив всю цю компанію золотих комах, людей і рослин в прямокутні бездушні бруски.
… Тут слід зробити примітку. Корінні жителі ніколи не перетворювали золото на фетиш. Тому зовсім не дивно, що п’ятеро братів з Батан Гранде, які знайшли в тридцяті роки 20-го століття на своїй землі п’ять священних уак, ніяк не могли пропити добуті з них скарби. І лише коли чутки про те, що один з братів з’явився на сільському святі одягненим в туніку, виткану з незліченних золотих пластин, досяг вух перуанської влади, пиятику було вирішено припинити. У Батан Гранде був негайно відряджений сумлінний археолог Хуліо Сесар Тельо. Завдяки йому національні музеї Перу, і особливо Музей золота в Лімі, поповнилися предметами, що стали гордістю їх колекцій: золоті лисячі голови, золоті змії і сови, плащ верховного жерця, складений з 1600 золотих кілець, і довгі золоті рукавички.
Однак навіть Тельо не вдалося вичерпати це золоте родовище до кінця. У 1937 році німецький археолог Брюнинг знайшов тут скарб, один перелік предметів якого склав кілька сторінок. Щасливо уникнули тигля золотий павук, який відкладав перлинні яйця, паски з головою ягуара, ритуальний ніж з бірюзовою інкрустацією та зображенням людини-колібрі. Вони також знайшли притулок в Музеї золота у Лімі.
Але не варто думати, що всі піраміди вже спустошені. Безмежні простори Тауантінсуйу зберігають ще багато таємниць. За переказами, рятуючи від грабіжників Пісарро
багатства, жерці Пачакамаку, храму, що розташовувався на околицях сучасної Ліми, встигли заховати в довколишній пустелі ні багато ні мало, а 25 тонн золотих предметів. А грабіжникам дісталась дрібниця – 650 кілограмів, які жерці не здужали забрати з собою. Є ще що пошукати …
Автор: Карина Яновська.