Плутарх був точний

Археологічна знахідка, що підтверджує який-небудь давній текст, – рідкість. Подібний випадок нещодавно стався під час розкопок, проведених американськими археологами в Греції. Одне зі своїх «Порівняльних життєписів» давньогрецький історик Плутарх присвячує діянням римського полководця Сулли (138-78 роки до нової ери). Він докладно розповідає про блискучу перемогу Сулли над військами причорноморського царства Понтійського, що вторглися в Грецію з Малої Азії в 86 році до нової ери. Вирішальний бій з римськими легіонами стався неподалік від міста Хайронея. Досі різні сучасні авторитети називали найрізноманітніші конкретні місця, де трапилася ця подія.

Тепер під час розкопок одного з пагорбів на північ від античної Хайронеї вчені виявили на його вершині мармуровий блок шириною близько 90 і висотою приблизно 30 сантиметрів, ретельно оброблений людською рукою, але пошкоджений часом. Поруч з ним – більш дрібні уламки, на яких вдалося прочитати слова «Гомолойхос», «Анаксідамос» і «арістіс». Перші два слова – це імена власні, а останнє по-давньогрецьки означає «герої».

Плутарх повідомляє нам, що понтійські війська перед битвою стояли двома таборами, один – на річковий рівнині на північ від Хайронеї, а інший – на прилеглому пагорбі Турнон. Сулла направив свою піхоту посередині між основними силами противника і Хайронеєю, але ніяк не міг домогтися успіху, поки над його флангом нависали вороги, зайнявши «командні висоти».

Тоді два хайронейца – і Плутарх називає нам їх імена, це були Гомолойх і Анаксідам – з’явилися в табір римлян і повели їх обхідною стежкою на Туріонський пагорб, звідки вони раптово обрушилися на понтійців. На кам’янистих схилах пагорба пали три тисячі понтійських воїнів, після чого доля їх однополчан, які розташувалися на рівнині також була вирішена.

Вдячний Сулла ознаменував перемогу двома пам’ятними каменями – на берету річки та на пагорбі, не забувши згадати тих, кому був зобов’язаний своїм успіхом. Другий з цих каменів тепер став відомий науці, а з ним – і точне місце битви, яка відіграла таку роль в історії античного світу, адже Понтійське царство ніколи від неї не оговталося і через два десятиліття перестало існувати. Важливо також, що Плутарх, якого новітні «колеги» нерідко критикують за неточності і підгонку подій під заздалегідь обрану концепцію, на цей раз виявився виключно правдивим, хоча після описуваних ним подій встигло пройти близько століття.