Метелики в історії
Метелики в усі часи і в усіх країнах приваблювали людей своєю красою та вишуканістю. Ще п’ять тисяч років тому їх зображали на стінах внутрішніх приміщень єгипетських пірамід. Єгиптяни вважали, що похованому знадобиться і після смерті все, що він любив в житті. Тому сьогодні серед стародавніх малюнків на саркофагах ентомолог безпомилково впізнає метелика, досі поширеного в Єгипті: Данаіс хрізіппус. Золоті пластинки із зображеннями метеликів виявив Генріх Шліман при розкопках Мікен, легендарного міста в Малій Азії. У стародавніх греків прийнято було ототожнювати метелика з душею, очевидно, від них (якщо не від більш древніх народів) бере початок легенда про те, що першій людині боги дали душу-метелика. Греки і римляни позначали метелика і душу однаково: psyche, anima.
Ряд творів античного мистецтва представляє метелика не просто як душу, але як душу кохаючу. У стародавніх римлян був звичай як любовні подарунки дарувати камені із зображенням метелика, ім’ям того, хто дарує і нерідко з написом ашо – кохаю. З античного мистецтва мотив муки душі людської в образі метелика – йому факелом підпалюють крила – перейшов у християнську іконографію. Так, абат Аубер дає опис одної естампи XVI століття з бібліотеки Рішельє із зображенням пекельного шабашу, де грішні душі у вигляді метеликів служать для забави бісів.
В Англії нічні метелики, що прилітають на світло, називаються soul – душа: колись тут вважали, що душі померлих літають ночами, відшукуючи світло. Білі нічні метелики відомі в Німеччині під назвою geist – дух, душа. Подібне повір’я в різних варіантах існувало в багатьох країнах – Росії, Франції, Польщі, Болгарії, Італії. В Ірландії білий метелик уособлював душу безгрішного або прощеного небіжчика, яка знаходиться на шляху до раю; плями на крилах означали, що душа присуджена до чистилища і повинна залишатися ще деякий час на землі. Кількість плям визначала число тяжких гріхів.
А ось яку легенду розповідають про метеликів на Чукотці. Велетень Сана виліпив зі снігу першого чукчу і першу чукчанку, навчив їх добувати вогонь, шити одяг. Злий дух Чапак вбив і зжер Сана. Коли він розгриз череп, всі добрі думки Сана розлетілися метеликами. Тому, піймавши метелика, його розтирали на лобі, примовляючи: «Дай, Сана, світла» (тобто розуму).
Особливим шануванням були оточені метелики у народів Америки до завоювання її іспанцями. Стіни і стелі ацтекських храмів покривали тисячі метеликів, майстерно видавлених із золотої фольги. До сих пір в країнах Латинської Америки люблять прикрашати підноси, віяла та інші речі крилами переливчастих зелено-блакитних морфид. Вважається, що вони приносять щастя. Як це часто буває, завойовники засвоїли повір’я завойованих…
У Сербії і зараз забобонні люди вважають деякі види метеликів «віщими», «перевтіленням чаклуна, питущого кров», і їм щоб уникнути лиха слід підпалити крила. У Якутії вірили, що метелики забирають душі людей, у Німеччині існував прямо протилежний варіант: метелики, мовляв, приносять душі людям. Там навіть кажуть: «Коли я ще літав з метеликами» – замість того, щоб сказати: «Коли я ще не народився». У Японії цих комах шанують і спеціально розводять деякі їх види. Повір’я, пов’язані з метеликами, найнесподіваніші. Душа, чаклунка – це якось можна обґрунтувати: істота легка, красива, незрозуміла, навіть таємнича… Але от чому в Англії метелик називається butterfly? В англійській мові fly – муха, a butter – масло. Масляна муха? Може бути, лусочки, пилок, якщо їх роздавити пальцями, грубо схопивши метелика за крило, створюють відчуття чогось маслянистого? Однак не тільки англійська мова, а й німецька дають тут привід для здивування. Серед німецьких народних назв метеликів є «лижущий масло», «сосущий вершки» , «зачаровували молоко» і навіть «злодій молока». Не обійшлося без «масляної мухи» і «масляної пташки». Звідки виникли такі назви?
Здавна побутує у деяких народів уявлення, що метелики виводяться на людському тілі або всередині його. Виникло воно від незнання їх стадій перетворення і розвитку – їх метаморфози. Справді, теля народжується від корови, курча вилуплюється з яйця, але ніхто не бачив, щоб пурхаючі метелики з’являлися прямо з яєчок або народжували дитинчат. Повний метаморфоз у комах, що проходять стадію метеликів, триває від декількох місяців до двох років. Простежити за ним складно навіть в спеціально поставленому експерименті – гусениці повзуть окуклюватись у потаємні куточки або взагалі під землю, а з кокона часто-густо вилітає не метелик, а зжерлий його хижак – наїзник. Піди розберися, хто господар кокона, а хто його паразит!
Дорослі метелики часто починають літати ранньою весною, ледь зійде сніг, коли інших комах ще не видно. Якщо люди заселили ліс гномами, дріадами, відьмами, ельфами, лісовиками, а річки, озера – русалками, водяними, то чому ж казна-звідки виниклій істоті з крилами не бути чиєюсь душею?
«Молочний злодій» і «масляна муха» – такі назви метеликів з’явилися у тих народів, головною господарською діяльністю яких було скотарство. Адже і до сих пір забобонна людина вірить, що корову можна наврочити, навести на неї порчу. А кому це під силу? Звичайно, чаклунці, знахарці, відьмі!
У ентомологічній літературі описаний випадок, коли в Америці, в штаті Онтаріо, появу рідкісного блакитного метелика пов’язали з зменшенням надоїв на одній з ферм. Зрештою, метелика спіймали та вбили, справи на фермі налагодилися, що в свою чергу зміцнило авторитет старовинної забобони, хоча ніякого внутрішнього зв’язку між цими подіями не було. Причина зниження надоїв молока виявилася досить простою, але встановити її вдалося далеко не відразу. Справа в тому, що метелики настирливо летять на найрізноманітніші запахи: ефірних масел, епоксидних смол, квітів, а також коров’ячого гною і вершкового масла. Деякі їх види навіть харчуються коров’ячим гноєм, розмочуючи його, якщо він засох, спеціально виділеною для цього рідиною. Якщо такий метелик в’ється навколо корови, значить, на вимені або шкурі тварини гній, значить, неохайна господиня, яка не помітить і хвороби тварини…
Автор: Л. Пекар.