Хвилина на Русі
Хвилина, секунда – звичайні слова, звичні і зрозумілі міри часу. Важко уявити, що 400-450 років тому цих назв не було ні в українській, ні російські мові і навіть такі слова, як півгодини, чверть години ні кияни, ні новгородці, ні галичани, ні суздальці, не вживали в розмові. Міра часу, відповідна секунді, в побуті майже не застосовувалась. Хвилина існувала, але називалася незвичним для нас словом «часець».
Година ділилась на шість десятихвилинок, кожна з яких називалася «дробовий часовець». У рукописній книзі 1515 року з промовистою назвою «Книжка описова, яко молодим людям торг вести і знаті всьому ціну» після слів: «а коли шляхом ітіть, іно знати час» вказуються міри часу: «рік – 52 тижні, тиждень – сім днів, день – 24 години, в годині шість дрібних часовців; у першому дробному часовці – 10 часець, у другому дробному часовці – 10 часець, в третьому дробному часовці – 10 часець … ». Хоча в ті далекі часи не існувало ні служби часу, ні навіть самого поняття – часовий пояс, городяни суворо дотримувались місцевого числення часу і лише в рідкісних випадках вказували час «стольнего граду».
Цікаво, що, наприклад, різниця в часі Москви і Новгорода в XVI столітті вважалася рівною трьом годинам. У новгородському літописі за 1550 рік читаємо: «… 9 травня, третій годину нощи по московських годинах, а по новгородських годинах в шостій годині нічній загорілося в Юр’євому монастирі».
Для визначення точного часу доби (ночі, ранку, дня, сутінків, вечора) існували особливі таблиці на кожен місяць з позначенням часу заходу і сходу сонця. На основі цих таблиць починались роботи, призначались і змінювались караули, дзвонили в монастирях і церквах.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.