Дешифрування древніх писемностей. Початок.

Інтерес до дешифровки загадкових писемностей минулого був завжди чималим. Для широкого читача дешифрувальник – рідний брат слідопита, розвідника і, з іншого боку, археолога, який відтворює по часто нікчемним залишкам грандіозні картини зниклих цивілізацій. У цьому погляді на роботу дешифрувальника багато вірного. Людині завжди цікаво і важливо знати, які труднощі долали наші предки, які духовні цінності вони зуміли створити.

Число різних систем письма, якими протягом тисячоліть користувались давно минулі народи, дуже велике. Ті писемності, від яких дійшло найбільше пам’яток, вже дешифровані. Але вченим все ще відомі десятки древніх писемностей, які ми не вміємо читати. Ми ще не можемо читати самі древні, написані в кінці IV і початку IIІ тисячоліття до н. е. численні документи шумерів – того народу, який разом з єгиптянами був засновником цивілізації і першим творцем писемності взагалі. Прочитані тільки більш пізні шумерські тексти. Ми досі не знаємо, як виникло фінікійське письмо, що започаткувало алфавіти нашого сучасного світу (звичайно, сюди не відносяться неалфавітні писемності). Ключ до цієї проблеми, як і до багатьох інших, лежить у вивченні древніх писемностей. Цілком імовірно, що нові археологічні розкопки принесуть нам написи, складені ще й іншими, поки нам зовсім не відомими письменами.

Шумерські таблички.

У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ РОБОТА ДЕШИФРУВАЛЬНИКА

У поняття дешифрування в самому широкому сенсі зазвичай включають три різних види роботи над пам’ятниками писемності. У першому випадку досліднику треба зрозуміти і прочитати напис або документ, записаний на невідомій мові, але вже відомим письмом. Наприклад, по-португальськи пишуть добре знайомим нам латинським алфавітом, але як прочитати і перекласти португальський текст, якщо у вашому розпорядженні не має, ні словників, ні граматик португальської мови? Таке положення може нерідко виникнути при вивченні стародавніх текстів: так, алфавіт етрусків мало відрізняється від грецького, але мова їх невідома. Тут перед дослідником стоїть завдання зрозуміти значення слів і граматичних форм – завдання «мовної інтерпретації», яке вирішується логічними методами на основі філологічних і лінгвістичних дисциплін.

У другому випадку мова відома (або, у всякому разі, передбачається відомою), але невідома система письма: або текст навмисно зашифрований, або стародавній народ користувався двома різними системами писемності, з яких відома тільки одна. Найпростіший випадок: ви розумієте по-німецьки, але знаєте тільки латинський шрифт і не знаєте готичного. Правда, букви латинського та готичного шрифту схожі і мають спільне походження, і ототожнити кожну готичну літеру з латинською в даному випадку не вартує великої праці. Але знаки невідомого алфавіту можуть бути і зовсім не схожі на знайомі вам букви. Припустимо, наприклад, що вони зашифровані цифрами: тоді як встановити, не знаючи цього заздалегідь, що 17.19.28.1.11.20.7.9 читається як der Tisch (по-німецьки «стіл»)? Тут потрібно «декодування», або розшифровка, у вузькому сенсі слова.

Для писемностей фонетичних – тобто або алфавітних, де кожен знак (буква), як правило, відповідає одному значущому звуку мови (фонемі), або складових, де кожен знак відповідає стилю – завдання декодування, при наявності досить великого тексту, в принципі нескладне і чисто технічне. Складніше йде справа, коли перед нами стародавня писемність з тих, які неточно називаються «ієрогліфічними», тобто де знаки можуть виражати і склади, і цілі слова, і категорії понять, а самі ці знаки на перший погляд поєднуються самим химерним чином. І тоді не обійтись без допомоги теорії історії письма – грамматології і без відомостей по культурі народу, який залишив нам досліджувані писемні пам’ятки.

Нарешті, в третьому випадку невідомі ні система письма, ні мова. Тут необхідна і розшифровка (декодування) і мовна інтерпретація одночасно. Це завдання найважче і найпривабливіше для дослідника. Тут необхідна допомога всіх допоміжних дисциплін, всіх можливих наукових засобів. Але є ще граничний і в даний час найчастіший випадок: мова точно невідома, але може бути встановлена її приналежність до певної групи мов; або мова відома нам тільки в її сучасному вигляді, але невідомі ті конкретні риси, які вона мала у давнину. Скажімо, якщо пам’ятка написана навіть по-руські, але в XII столітті (як «Слово о полку Ігоревім»), то наше знання лише сучасної російської або української мови допоможе нам досить мало. Все ж вчені знають руську мову і в її давніх формах, але давні форми мов дуже багатьох народів світу нам зовсім невідомі.

У більшості випадків для одночасного декодування і мовної інтерпретації необхідна білінгва. Білінгвою називаються два паралельних тексти, написаних на різних мовах, але які мають більш-менш однаковий зміст. Можна створювати штучну подобу білінгви: наприклад, ви можете спробувати дешифрувати, що написано на цигарковій коробці, випущеній, скажімо, в Грузії з текстом на незнайомій вам грузинській мові. Знаючи, що на цигаркових коробках позначається назву тютюнової фабрики, слово «цигарки» і «сорт», ви можете українські слова «тютюнова фабрика», «цигарки» і «сорт» розглядати як штучну білінгву, навіть якщо українського тексту на коробці немає.

МАТЕМАТИКА ТА ДЕШИФРУВАННЯ

Мовознавці і математики розглядають писемність, так само як усну мову, в якості певної системи значущих сигналів, а такі системи мають свої об’єктивні закономірності, що піддаються вивченню в алгебраїчно узагальненому вигляді. (Це область абсолютно нової науки – семіотики). У зв’язку з цим останнім часом в науковому середовищі загострився інтерес до питань дешифрування і з’явились надії, що робота дешифрувальника зможе вестись строго об’єктивними, математичними методами, що інтуїтивний метод зможе бути залишений і відпаде необхідність у білінгвах, наявність яких вважалася умовою успішної дешифровки . Захоплення цими надіями дійшло до того, що один вельми талановитий молодий вчений навіть друковано заявив, що дешифрування Ж. Ф. Шампольона єгипетських ієрогліфів було … ненауковим. Але, як кажуть англійці, «перевірка пудингу полягає в тому, чи можна його їсти»: адже на основі дешифрування Шампольона прочитані з повною достовірністю тисячі давньоєгипетських написів, документів і літературних творів. Ми отримуємо естетичну насолоду від давньоєгипетської поезії, але поки ще жодна стародавня писемність не була цілком розшифрована тільки новітніми математичними методами.

Чисто об’єктивними, статистичними методами (все одно, чи ведеться робота вручну або машиною – тут різниця не в принципі, а в технології і в швидкості виконання завдання) можна почати розшифровку тексту записаного хоча і невідомою, але, у всякому разі, фонетичною системою письма на відомій мові. Якщо в нашому розпорядженні є достатньо великі тексти, то для цього в простому випадку досить порівняти, наскільки часто в даній мові зустрічаються окремі фонеми (або букви звичайної для цієї мови писемності, якщо мова йде про умовний шифр) з тим, наскільки часто повторюються окремі знаки або умовні знакові поєднання в дешифруємій писемності. Розроблено способи, які дозволяють об’єктивно відокремити знаки, що виражають голосні, від знаків, що виражають приголосні, визначити словоділення, якщо текст записаний без розбивки на окремі слова, усунути зайві знаки, навмисно введені в шифр.

Але дешифрувальник древніх писемностей стикається зазвичай з дещо іншим станом речей. Як правило, він оперує з невідомою мовою. Статистичними і машинними методами можна виявити структуру такої мови, тобто загальний характер її граматичних особливостей, але не значення слів, тому що смислова сторона мови поки ще не піддається – і, мабуть, ще довго не буде піддаватись – вираженню за допомогою формул і математичних символів, а без цього комп’ютеру не можна дати завдання (програму), не можна робити підрахунки. Особливо складна робота дешифрувальника древніх писемностей тоді, коли він має справу з писемністю, де знак завжди або ж у ряді випадків виражає не звук мови (або їх групи, як у складових писемностей), а є ідеограмою, тобто виражає ціле поняття або навіть будь-яке з певної групи понять. Наприклад, один знак передає слова «ходити», «стояти», «йти», «носити», «йшов», «ніс» і т. д. По більшій частині ідеограми зустрічаються в поєднанні із знаками для складів та інших відрізків звукової мови , а також з детермінативами – знаками, що позначають, до якої категорії понять відноситься дане слово.

Характер цих поєднань залежить частково від характеру мови, а частково від історії самої писемної системи. При цьому найчастіше не існує особливої групи знаків, які служили б тільки як ідеограми, особливої групи детермінатив, особливої групи складових знаків, а будь-який знак може виступати і в тій, і в іншій, і в третій ролі, і характер його визначається читаючим «за змістом». До того ж можуть зустрічатись орфографічні варіанти, які залежать від місцевих звичаїв, навіть від моди, від психології і індивідуальних навичок пишучого і т. п.

Машина дає абсолютно точну відповідь на поставлене їй питання. Але не завжди так просто вирішити, які питання їй потрібно задати: число невідомих може бути занадто велике, а зараз ще не кожен елемент розумової діяльності людини можна виразити математично. Тому хоча комп’ютерні та математичні методи в роботі дешифрувальника древніх писемностей є великою підмогою, полегшуючи і прискорюючи його працю, комп’ютер не може замінити людину. Людський мозок поки що набагато швидше і надійніше, ніж процесор, здатний орієнтуватись, зіставляти і оцінювати виникаючі умови, число яких в ході дешифрування і мовної інтерпретації невідомого тексту може бути надзвичайно велике.

Найпростіший приклад: ваш знайомий не дописує верхівку літери «а» і в його почерку ця буква повністю співпадає з буквою «і». Тим не менш, навіть школяр за змістом безпомилково зорієнтується, коли читати «а», а коли «і»; а машина цього поки не може. Немає потреби говорити, що при інтерпретації древніх писемностей зустрічаються набагато складніші випадки, що вимагають миттєвої орієнтації за змістом.

Далі буде.

Автор: І. Дьяконов.