Атлантида – зниклий материк. Частина третя.

На перший погляд несподіване, здавалося б, необґрунтоване припущення висловив російський вчений – мандрівник Авраам Сергійович Норов. «Атлантида, за нашим припущенням, – писав він, – займала весь простір Середземного моря від острова Кіпру до Сицилії …» Як? Причому тут Середземне море, коли у Платона йдеться про Атлантичний океан? Чому східна його частина, коли Платон пише, що Атлантида знаходилася навпроти Гераклових стовпів, тобто навпроти Гібралтарської протоки? Незбагненно! А між тим Норов, можливо, був ближче до істини, ніж всі інші дослідники.

Його цікавили два основні питання. По-перше, що мав на увазі жрець під Атлантичним морем, і, по-друге, що називав він Геракловими стовпами. Іншими словами, Норов поставив під сумнів тотожність Атлантичного моря древніх і нинішнього Атлантичного океану, Гераклових стовпів і Гібралтарської протоки. Перш за все, говорив він, навряд чи єгипетським жерцям було відомо про те, що знаходиться на захід від Сицилії. У цій думці його переконували всі стародавні письмові джерела. А крім того, у творах грецьких і римських авторів всі згадки слів «атланти», «Атлас», «Атлантія» зв’язувалися саме з східною частиною Середземного моря. Читаючи римського історика Плінія, він знайшов згадку про плем’я атлантів, яке було відомо в Лівії. У інших авторів він вичитав, що в глибоку давнину Атланті, або Аеріей, називалася вся місцевість, яка тепер зайнята Єгиптом, Суданом і Ефіопією.

У деяких міфах ім’я Атласа, родоначальника племені атлантів, згадувалося, як правило, у зв’язку з Азією. В одних говорилося, що Атлас був сином німфи Азії; з інших випливало, що німфа Каліпсо, острів якої розташовувався неподалік від берегів Малої Азії, була дочкою Атласу. Тільки значно пізніше, у міру того, як еллінам ставали знайомі берега західній частині Середземного моря, ім’я Атласу досягло Гібралтарської протоки, давши назву горам Північної Африки. Тепер друге питання. Чи мав на увазі Платон, згадуючи про Гераклові стовпи, Гібралтарську протоку? Чи, може, він мав на увазі щось інше? Та й взагалі, що це за Гераклові стовпи?

Геракл (римляни називали його Геркулесом) був найбільшим з міфічних героїв древньої Греції. Він, як оповідають міфи, скоїв дванадцять надзвичайних подвигів, після чого боги дарували йому безсмертя. Це Геракл в одну ніч розібрав кам’яну стіну, повернув у бік течію річки і очистив величезні стайні царя Авгія, які ніколи до того не прибиралися. Це він спустився в підземне царство бога Плутона, зв’язав там страшного триголового пса Цербера, який охороняв вхід до пекла, і підняв його на поверхню землі. Це Геракл в єдиноборстві переміг Антея, могутнього велетня. Це про нього розповідали, що, коли він лежав у колисці, вороже налаштована до нього богиня Гера підіслала двох великих змій, щоб вони його задушили. Яке ж було здивування оточуючих, коли вони побачили в руках у немовляти Геракла задушених їм змій. Недарма тепер слово Геркулес є прозивним, позначаючи сильного, по-богатирськи складеного чоловіка.

Останній, дванадцятий подвиг Геракла полягав у тому, щоб він приніс золоті яблука з садів дочок Сонця, Гесперид. Там, за переказами, знаходився титан Атлас, який був засуджений богами за непокору вічно тримати на своїх плечах небесне склепіння. Там була межа мандрів Геракла, і отримало це місце назву Гераклових стовпів.

Де ж перебували Гераклові стовпи? Відомо, що стародавні греки і римляни розуміли під цим ім’ям Гібралтарську протоку. Але у віддалену епоху Геракловими стовпами називали головне (західне) гирло Нілу, яке і прозивають гирлом Геракла. Тут було побудоване місто Іраклеум, або Гераклея, а в тому місті на честь Геракла споруджено храм. Стародавні греки вважали також, що стовпи Геракла знаходяться в Індії і Скіфії. Багато ж називали стовпами Геракла скелі при виході з протоки Босфор у Чорне море.

І Норов дотримувався останньої думки. Він посилався при цьому на переказ сивої давнини, записаний вченим греком Діонісієм Мілетським. У цьому переказі сказано, що шлях Геракла лежав не з Європи до Азії, а з Лівії до Європи, тобто, як вважає Норов, з Середземного в Чорне море.

Зробивши висновок, що Атлантичним морем стародавні позначали східну частину Середземного моря, а Геракловими стовпами – скелі Босфору, Норов і уклав, що острів Кіпр, цілком ймовірно, – залишок зануреної в море Атлантиди, яка колись займала майже весь простір між Малою Азією, Сирією та Єгиптом, закінчуючись на заході у Апеннінського півострова. Нарешті, міркував Норов, у Платона сказано, що Атлантида зникла з обличчя Землі в результаті раптової катастрофи – найсильніших землетрусів і повеней. Природно в такому випадку припустити, що цей острів знаходився в області, де активно діяли вулкани. А в східній частині Середземного моря якраз вулканічна діяльність і донині має широке поширення – саме біля берегів Туреччини, Греції та Італії, там, де, за припущеннями Норова, повинен був знаходитися острів Атлантида.