Як працював перший сигнальний телеграф
Якщо хочеш доставити термінове повідомлення, то потрібно взяти … дві глиняних посудини однієї довжини і ширини з однаковими отворами у дна (так, принаймні, стверджували стародавні греки). Потім в судини поміщали стійки з рівним числом нарізок. На кожній з них наносилась назва якої-небудь події. Зазвичай це були тривожні події: «Вершники вторглися в країну», «Наближаються ворожі кораблі» …
Судини розсилалися в різні пункти: один на станцію відправлення, інший на станцію призначення. Там їх наповнювали водою, від чого стійки з нарізками перетворювались на поплавці.
Коли відбувалась одна з подій, вказаних на стійці, на станції відправлення піднімали факел. На станції призначення спалахував інший – це означало, що до прийому готові. Потім на станції відправлення факел опускали і одночасно відкривали отвори обох судин. Вода з них починала повільно витікати, а стійки так само повільно занурюватись. Коли потрібний напис на стійці опинявся на рівні краю посудини, на станції відправлення знову піднімали факел. Це означало: отвори треба закрити. На станції призначення читали напис над краєм посудини. Повідомлення передано.
Але незручність цього способу полягає в тому, що кількість подій, написаних на стійці, обмежена. І лотом не можна було передавати чисел: скільки ворожих кораблів наближається до берегів, скільки вершників вторглося в країну?
І тоді на допомогу приходить сигнальний телеграф. На станції відправлення для цього будували дві стіни з зубцями на певній відстані один від одного. Кожна станція мала код, в якому 24 літери грецького алфавіту розташовувалися в п’яти таблицях з п’яти букв в кожній, крім останньої, в якій залишалося тільки чотири. Припустимо, повідомлення, яке треба передати, починається з букви, що займає в другій таблиці коду п’яте місце. Тоді на одній стіні піднімаються два факела, на іншій – п’ять.
Фраза з двадцяти трьох-двадцяти п’яти слів вимагала 200 сигналів. За ніч можна було зробити багато корисних повідомлень. Так через всю країну, від пункту до пункту передавалася звістка в епоху задовго до інтернету.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.