Писемність у стародавніх єгиптян
Як вже говорилося, наші далекі предки користувалися колись картинним письмом – піктографією. Але потім вони винайшли ієрогліфи – особливі малюнки, що мали значення тільки письмових знаків. Ієрогліфічне письмо було великим кроком вперед в порівнянні з піктографією. У стародавньому Єгипті було широко поширене красиве монументальне письмо на стінах храмів. Ці стіни були суцільно вкриті всілякими фігурами людей, тварин, рослин і різних предметів домашнього вжитку. Монументальне письмо призначалося і для прикрас стін, колон, обелісків. Тому всі складові його зображення виконувалися особливо ретельно майстерними майстрами, скульпторами або різьбярами по каменю.
Самі єгиптяни вміли читати, такі написи, але мандрівники-чужинці тільки дивувалися їм і дивилися на ієрогліфи, як на знаки, в яких ховалася якась особлива мудрість. Коли давньоєгипетська мова була вже забута і люди втратили ключ до цього письма, протягом довгих століть воно залишалося повною і, здавалося, назавжди похованою таємницею.
Знову прочитали єгипетське письмо тільки в 19-му столітті. Вдалося це зробити талановитому французькому вченому Шампольону. Він розібрав ієрогліфічні тексти після того, як біля міста Розетти в Єгипті випадково була викопана плита з темного каменю – знаменитий Розеттський камінь – з висіченим на ньому написом на давньоєгипетській та давньогрецькій мовами. За допомогою цього грецького перекладу Шампольон добрався, нарешті, і до сенсу єгипетських знаків. Він почав їх розбір з читання царських імен, які зустрічалися в цьому написі і були добре відомі грекам і грецьким історикам. Імена ці – Птоломей, Клеопатра, Олександр – належали до останнього епосу давньоєгипетського царства. У цю пізню епоху – III і II століття до н. е. – Єгипетське ієрогліфічне письмо вже настільки розвинулося, що єгиптяни створили, поряд зі звичайними ієрогліфами, також і алфавітні знаки для окремих букв.
Розеттський камінь.
Саме цими знаками вони й користувалися, коли хотіли написати власне ім’я. Однак прості алфавітні знаки, які виражали звуки мови, лише зрідка траплялися в стародавньому єгипетському письмі. Набагато більше в ньому було залишків картинного піктографічного письма. Іноді якесь слово писалося частиною древнім способом – картиною, а частиною звуковими знаками, що зображали то цілі склади, то літери. При цьому за зовнішнім виглядом звукові знаки нічим не відрізнялися від образотворчих – все писалося поспіль. Навіть порядок знаків у рядку, які йшли або справа наліво, або зліва направо, або зверху вниз, не витримувався строго: намагалися писати, розташовуючи знаки як-небудь красивіше, так, щоб не залишалося порожніх місць, і щоб вся площа стіни була покрита витонченим різьбленням і живописом ієрогліфів. Все це робило письмо древніх єгиптян вкрай складним і заплутаним. Ось чому так довго не вдавалося його прочитати.
Ось як на Розеттському камені було написано царське ім’я Птоломей:
Овальна рамка служила зазначенням, що всередині неї написано власне ім’я, що складається з окремих букв. Що ж намальовано всередині? Квадратик, який повинен був зображати двері; під ним півколо, що зображує коровай, хліба; мотузка, на якій зав’язаний вузол; лев, намальований цілком реалістично; який предмет намальований під фігурою лева, вчені досі не можуть здогадатися; далі зображені два стебла очерету, а останній малюнок теж залишається для нас неясним.
Ці знаки мали для єгиптян того часу буквене значення, і все ім’я читалося так: П – Т – О – Л – М -І – С. Букву І тут треба розуміти як Й; таким чином читаємо: Птолмйс. Ми бачимо, що тут виражений тільки один голосний звук О, всі інші звуки – приголосні. Звук І теж є приголосним, так як сам по собі він не може утворити окремого складу. Наприкінці слова – звук С; це, мабуть, грецьке закінчення, і ім’я звучало як «Птолмайс». Єгипетський цар, який носив це ім’я, жив у другому столітті до н. е., а напис на Розеттському камені був висічений в 196 році до н. е. (Тобто 2209 років тому).
Чому єгиптяни зображенням різних предметів надавали значення букв, що позначали окремі звуки? Вони вдавалися до невеликого виверту: малювали, той предмет, назва якого в їхній мові починалася з даного звуку. Ми потім ще побачимо, як за допомогою цього дотепного прийому люди виробили з часом справжній, повний буквений алфавіт.
СКОРОПИС ДРЕВНІХ ЄГИПТЯН
Крім монументального письма на архітектурних пам’ятках у стародавніх єгиптян досить рано виник також свого роду скоропис. І якщо важко читати гарні настінні ієрогліфи, то ще у багато разів важче було розбирати цей скоропис. У монументальному настінному письмі ми бачимо фігури тварин, людей, різних предметів – все це зображено цілком ясно, майже про будь-яку фігуру можна сказати, що це таке. А в скоропису, який писався тростинним пером за допомогою фарби на папірусі (тонких пластинах із стебел особливої рослини, що замінювали тоді папір), окремі знаки перетворювалися на такі ж малозрозумілі карлючки, які багато хто з нас звикають писати замість букв нашого алфавіту.
У цих карлючках неможливо впізнати ні фігур людей, ні зображень птахів, тварин або рослин. Тим не менш, таке складне і заплутане письмо користувалося тоді широким поширенням; професійні писарі вміли складати і читати скорописні ієрогліфічні документи і тексти. Зрозуміло, мистецтво писаря було тоді дуже важкою справою, і хто готувався до цієї професії, безсумнівно повинен був довгі роки вчитися, запам’ятовуючи всі знаки і їх поєднання. (Можна сказати, що давньоєгипетські писарі були як комп’ютерні програмісти в наш час).
У стародавню епоху, задовго до появи алфавітних знаків, єгиптяни виражали різні поняття майже виключно символічними малюнками. Ось один такий малюнок:
На ньому зображено щось дуже дивне і смішне: посудина, схоже що глиняна, з ногами. Так єгиптяни висловили поняття «нести»; людські ноги «несуть» те, що покладено в посудину. Треба віддати справедливість, що виражено це поняття тут досить дотепно і легко для розуміння. А ось на що перетворилася ця картинка в єгипетському скорописі:
Тут ми бачимо два незрозумілих зображення, і якби ми не знали, що вони повинні позначати «посудину з ногами», ми ніяк не могли б про це здогадатися. Тим часом в скорописі на папірусі саме так зображували поняття «нести». Перше з наведених зображень ще не досягло граничного скорочення, а останнє, що відноситься до пізнішої епохи, зберегло в собі тільки якийсь слабкий натяк на первинний малюнок. Досить сказати, що замість двох «ніг» переписувач, тут ставив тільки одну точку.
Автор: Л. І. Жирков.