Історія посуду: від давнини до наших днів

Історія посуду сягає своїм корінням в стародавні часи. Техніка його виробництва багато століть відома людям. Саме в гончарному виробництві найбільш повно відбивається прогрес на шляху становлення людства і його культури. Притому кераміка, з якої робився перший посуд, абсолютно не схильна до впливу навколишнього середовища, тому багато стародавніх виробів дійшли до наших днів у своєму практично початковому вигляді.

Керамічне виробництво є одним з найдавніших на Землі. Основною його є глина, доступна повсюдно, що призвело до швидкого розвитку і поширення гончарного ремесла. Це ремесло було також проявом творчих рис людини, що доведено численними археологічними розкопками в різних точках світу. Його зародження було відзначено на самому початку появи людини, тобто воно відноситься до первіснообщинного ладу. Розкопки виявили велику кількість керамічних посудин, на яких залишилися відбитки пальців древніх людей. Ці відбитки говорять про те, що в ті часи гончарним ремеслом займалися жінки. Вони ж робили перші кухонні прилади і набори, якими користувались у своїх домогосподарствах. І так, в ті, часи їх не можна було так легко придбати в Інтернет магазині на кшалт «Посудмайстер» – https://posudmeister.ua/kuxonnaja-posuda/kuxonnye-prinadlezhnosti/nabory-kuxonnyx-aksessuarov, і щоб мати зручний посуд його потрібно було виготовити самому.

Тарілки

Перші тарілки з’явилися майже 600 років тому у Франції і мали чотирикутну форму. Не менш солідний вік і у серветок. Ними користувалися ще стародавні римляни. Правда, виготовляли серветки з алебастру. Після обіду їх не мили, а, щоб очистити, кидали у вогонь.

Ножі

Найдавнішим є ніж. Його виготовляли і використовували ще первісні люди. Кам’яними ножами обробляли туші вбитих на полюванні тварин, але під час їжі ніколи не використовували. В епоху неоліту ніж змінив своє обличчя, став схожим на сучасний ніж, довгим і тонким.

У стародавньому Римі професія ніжника була однією з найбільш поширених. Ножі вже тоді виготовляли зі сталі.

Але в побуті як прилади ножі з’явилися тільки в XV столітті, та й то в середовищі аристократії. Вони вважалися предметом розкоші і подавалися тільки виключно шляхетним особам. Як правило, це були красиві вироби з ручками із золота або дорогих порід дерев, прикрашені різьбленням і камінням. Втім і в наш час можна знайти схожі вишукані ножі, але мабуть головне щоб вони були зручними і функціональними. Такі високоякісні ножі сьогодні можна знайти все на тому ж сайті спеціалізованого інтернет магазину посуду «Посудмайстер» – https://posudmeister.ua/stolovye-pribory/okremi-prylady/nozhi, переходьте за посиланням.

З появою в Європі порцеляни в моду увійшли ножі з порцеляновими ручками. Їх розписували фігурками химерних тварин, птахів і квітами. До XVII століття всі ножі були загостреними, що дозволяло використовувати їх за столом не тільки для нарізування м’яса, але і для колупання в зубах. Виглядало це не дуже естетично. За переказами виправити такий стан речей зважився кардинал Рішельє, який розпорядився робити ножі для їжі з закругленими кінцями.

Ложки

Перші ложки були зроблені не з каменю, як можна було припустити, а з обпаленої глини, так як їм не була потрібна міцність, тому що ложками тоді їли м’яку їжу. Представляла вона собою напівшар з ручкою. Надалі люди почали використовувати різні матеріали для виготовлення ложок. У стародавній Європі вони робилися в основному з дерева. В Єгипті ложки робили зі слонової кістки, каменю і дерева. Найпоширенішим матеріалом для виготовлення ложки в Скандинавії і в нас у Київській Русі була деревина. Перша згадка про срібні та золоті ложки відноситься до 1259 року, використовували такі ложки тільки королі і аристократи.

Ложки з металу міцно увійшли в європейський побут в Х столітті. Основним матеріалом для їх виготовлення служило олово, хоча сріблом і золотом не нехтували. Протягом декількох років вироби з алюмінію були наймоднішими і найдорожчими. З нього робили не тільки ложки, а й прикраси. Потім, алюмінієві коштовності вийшли з моди, але алюмінієві ложки стали найпоширенішими серед простого народу так само, як і дерев’яні. Дерев’яні ложки виготовлялися з берези, осики і клена.

Виделки

Виделка – наймолодша з побратимів по столу. Правда, в стародавньому світі було виделкоподібне пристосування для витягування шматків м’яса з котлів або жаровні, але воно швидше нагадувало двозубі маленькі вила (сільськогосподарське знаряддя), ніж сучасну виделку.

Перша згадка про виделку зустрічається в IX столітті на Середньому Сході. Існують дані, що виделка народилася в 1072 році у Візантії в місті Константинополі в імператорському палаці. Вона була виготовлена в одному екземплярі із золота, а ручка її була прикрашена інкрустацією перламутром по слоновій кістці. Призначалася ця виделка для візантійської принцеси Марії Іверської, яку можна вважати її винахідницею. Вважаючи для себе принизливим їсти руками, вона сама її придумала. Ця перша виделка в історії була з двома прямими зубцями, за допомогою яких можна було не тільки нанизувати, а й зачерпувати їжу. Спочатку вона була, скоріше, своєрідним показником престижу монарха, а зовсім не столовим приладом.

Приживалася виделка погано, і ще кілька століть вважалася не просто непотрібним, але і навіть шкідливим і забороненим предметом.