Ось і промайнув ще один рік, ще один рік став надбанням історії. І безперечно у цьому минаючому 2014 році відбулось чимало подій, які увійдуть в історію, (якщо й не світову, то українську безумовно) та у майбутньому вивчатимуться нашими нащадками. Адже історія творить сьогодні, вона творилась вчора, та буде творитись завтра. А поки наш історичний сайтик вітає всіх вас із наступаючим новим роком, бажає щастя, здоров’я, взаємної злагоди та порозуміння!
Протягом тисячоліть культурні еліти пропонували суспільству ідеальні моделі світу, в яких не було місця підприємцю. Воїни вважали, що це велика несправедливість – набувати працею і хитрістю те, що може бути придбане доблестю. Найрізноманітніші релігійні системи стверджували, що «справи, вчинені не заради жертви, – кайдани для світу» (Бхагавадгіта) і що багатство, не роздане на милостиню, губить душу. Філософи, починаючи з Платона, доводили: чим вище процвітання суспільства, тим нижче його мораль. І навіть конфуціанство – єдина практична філософія середньовіччя – вустами своїх чиновників повторювало, що низький чоловік піклується про вигоду, а шляхетний чоловік піклується про справедливість. У літературі, за рідкісним винятком, підприємці поставали у вигляді Шейлока, що роблять людям гидоти, від яких і їдять свій хліб.
Наприкінці ХХ століття всі ми були свідками закінчення поєдинку двох економічних систем: капіталізму і соціалізму. Соціалізм програв, і для економіста риночника його перемога була історично зумовлена. І справді, історія XX століття переконливо довела: планове господарство – економічно необґрунтована річ, а свобода економічно вигідна; в історії торжествує те, що економічно вигідно. Але для історика також безсумнівно, що торгівля (а не просто обмін речами) як соціальний інститут існує шість тисяч років (рахуючи з перших міст Месопотамії), а демократичний капіталізм – трохи більше двохсот. І якщо тріумф демократичного капіталізму – історична необхідність, стало бути, історичні необхідності торжествують в історії лише дивом. Боротьба між капіталізмом і соціалізмом, можна вважати, закінчена і нині має, швидше, історичне значення, на зразок боротьби між гвельфами і гібеллінами або жирондистами і якобінцями. Але війна між капіталізмом і культурними, соціальними та політичними моделями, які запобігали виникненню капіталізму протягом тисячоліть, триває.
У Фінляндії цього «діда» називають Йоулу Пуккі – Різдвяний Козел. Ще зовсім недавно під Різдво в сани запрягались рогаті північні олені, які з вітерцем мчали господарів по дворах, але не для роздачі подарунків, а навпаки, для збору святкової «данини» – хто чим багатий. Схоже, що ця традиція сходить до часів язичництва, коли збирали пожертвування природним богам, часто втілюваним в образах тварин. Народження ж нинішніх новорічних традицій у Європі пов’язують зі Святим Миколаєм, покровителем дітей, моряків і торгівлі, з тим часом , коли священики під Різдво стали обдаровувати хворих, незаможних і дітей.
Ось і вже назавжди відходить у вічність цікавий та різноманітний 2013-й рік, який неодмінно ще згадують у підручник з історії майбутнього, принаймні з історії України точно (привіт Євромайдан). А тим часом ми переходимо у наступний рік, яким він буде, цікавим, скучним, веселим, повним на події – поживемо побачимо. З Новим вас всіх роком!
Ось і ще один рік відійшов в аннали історії. 2012 рік назавжди кане в Лету, а в нас на носі новий 2013 рік, що він нам принесе? Хто зна… Все залежатиме тільки від нас та від її величності пані історії, яка має властивість повторюватись. А ми бажаємо вам, щоб у прийдешньому році історія повторювалась з вами лише своїми хорошими, радісними та веселими сторонами. Бажаю всім читачам історичного сайту «Мандрівки часом» щастя, радості, здоров’я, кохання, мудрості, в наступаючому році!
P. S. А ще не забувати про історію!
Бульк-бульк, вітаю всіх вас із продовженням пасхальних святкувань – обливаним понеділком, і як то водиться, щоб підтримати давню традицію сьогодні можна й трошки пообливатись. Звісно, головне не переборщити і щоб ця гарна традиція не перетворилась у банальне хуліганство. А тепер трошки історії: традиція обливання йде ще з давніх язичницьких часів, коли наші далекі-придалекі предки поливали один одного водою – це символізувало очищення, адже вже навіть науково доведено те, що вода має здатність очищувати не лишень фізичний бруд, а і ментальний та енергетичний. От самі зробіть експеримент, коли ви втомлені чи засмучені, прийміть ванну і побачите, як вам стане легше. Одним словом – обливання водою це не просто якісь собі веселі витівки (як то дехто думає) а дуже давня та глибока традиція, мета якої очищення людини від поганої енергії, її оновлення та відродження. І звісно така цікава традиція обливання існує не тільки в України, а і в багатьох інших куточках світу.