Фукідід – літописець швидкоплинного життя
Що нам відомо про Фукідіда? Так, мабуть, тільки те, що він сам розповів про себе в незакінченій «Історії Пелопоннеської війни». Отже, він народився приблизно в 455 р. до н. е. в Афінах в багатій аристократичній сім’ї, що мала великі зв’язки за межами афінської держави, яка переживала в ті часи період розквіту завдяки сильному флоту, до складу якого входили 170-веслові трієри, що протистояли персам в Егейському морі. Суспільний лад Афін зазнав в той час ряд радикальних реформ, пов’язаних з ім’ям Перикла. Історія держави, демократія і сам Перикл – ось три головних аспекти оповіді Фукідіда про війну між Афінами і Спартою (431-404 р. до н. е.). Однак його розповідь обривається на півслові влітку 411 р. до н. е.
Фукідід сам був учасником цього ідеологічного та військового зіткнення, правда не зовсім звичайним. У 424 р. до н. е. народні збори афінських громадян призначили його генералом (стратегосом). Проте в тому ж році, після військової невдачі, в якій, до речі, був винен не один Фукідід, він був змушений відправитися у вигнання, що тривало до кінця війни. Вигнання, як казав сам Фукідід, не пройшло для нього дарма: воно допомогло йому поглянути на події як би з боку Спарти. Але, незважаючи на декларовану об’єктивність, він все-таки постійно звеличує державний розум Перикла, гнівно протиставляючи його бездумному афінському натовпу і демагогам, які очолювали його та так хвацько розпорядилися і політичною кар’єрою самого Фукідіда, і долею Афін.
Автор хотів, щоб його «Історія» стала «надбанням навіки», і це бажання здійснилося, що пояснюється, принаймні, двома причинами. По-перше, це єдине авторитетне джерело, що описує даний військовий конфлікт, хоча, звичайно, з точки зору Спарти, війна була не «Пелопоннеською», а «афінською», оскільки велася проти Афін та їхніх союзників. Однак далеко не всі сучасники Фукідіда поділяли його переконання, що війну почала Спарта і що вона тривала 27 років. Деякі стверджували, що насправді це були дві військові кампанії по 10 років, які нібито поділяли 7 років миру, правда, вельми сумнівного. Але переконуюча сила Фукідіда настільки велика, що ми не тільки бачимо Афіно-спартанську війну його очима, але й крізь призму його «Історії» сприймаємо «золотий вік» Афін – період правління Перикла (тобто всю другу половину 5 ст. до н. е.).
По-друге, у своїй праці Фукідід призводить багато дискусій й промов того часу, в більшості своїй цілком достовірних, причому викладені вони в неповторному стилі, за яким ховається блискучий розум автора. Правда, сьогодні можна лише припускати, наскільки відповідають слова, вкладені Фукідідом в уста його героїв, тому, що вони говорили насправді, і яку роль відводив їм автор в «Історії». Особливо гарячі суперечки викликає «Мелосський діалог», що висвітлює переговори, які в 416-415 р. до н. е. вели «при закритих дверях» афінські воєначальники з правителями острова Мелос в Егейському морі. Навряд чи автор міг знати, як дійсно проходили ці переговори, а оскільки особливого історичного значення вони не мали, то тут, мабуть, історик просто поступився місцем моралісту, політику-теоретику і трагічному поетові.
Який урок хотів дати Фукідід, використовуючи настільки чужі для історичної науки драматичні засоби вираження? Мені здається, ідея його в тому, що міждержавні відносини будуються, виходячи з зовсім інших моральних критеріїв, ніж відносини між людьми. На перше місце тут виходить колективний егоїзм, що приймає форму турботи про безпеку, престиж і економічну вигоду держави. Чи можна сьогодні назвати хоч один міжнародний конфлікт, де б не спрацював цей залізний закон? Так, праця Фукідіда все ще не втратила своєї актуальності.
Автор: Пол Карлтледж.