Як створювалася пірамідологія
Деякі критики, втім, не бажаючи компрометувати грецьке слово «логос» (яке в назвах наук перекладається як «знання»), воліють називати це не пірамідологією, а «пірамідіотією» (від грецького ж «ідіотія» – невігластво). Піраміди грандіозні. Але їм не поступаються вирослі за століття піраміди домислів і лже-сенсацій.
Вже в давнину побутувала безліч версій щодо призначення пірамід. Ранні християни, як вже говорилося, побачили в пірамідах житниці Йосипа. Араби вірили в гігантські бібліотеки, де нібито жерці перед всесвітнім потопом сховали безцінні манускрипти. Мали також ходіння гіпотези про скарбниці фараонів, древні обсерваторії, загородження проти наступаючих пісків і навіть прикордонні фортеці… До XIX століття, однак, стало загальновизнаним, що піраміди – не що інше, як усипальниці фараонів.
Цей факт, втім, не задовольнив англійця Джона Тейлора, автора сенсаційного повідомлення, ніби Велику піраміду побудував біблійний Ной під безпосереднім керівництвом Всевишнього. 30 років готувався Тейлор до оприлюднення гіпотези, простудіював праці Грівса, Віза і інших мандрівників і нарешті, звернувся до священного писання. Так і є!
«… Жертовник Господу серед краю єгипетського буде, і пам’ятник Господу – при границі його» (Книга пророка Ісаї, гл. 19, ст. 19). Проте відразу об’явилися дотепні опоненти, які із задоволенням знайшли спростування цієї тези, і в тому ж Старому завіті: «Якщо ж будеш робити мені жертовник з каменів, то не будеш будувати його з обтесаних» (Книга Вихід, гл. 20, ст. 25).
У 1864 році ідеї Тейлора підхопив Чарлз Піацци Сміт, і з тієї пори ряди шанувальників пірамідології стали стрімко зростати. Зіграв свою роль науковий авторитет Сміта: у неповні 35 років він став членом Британського Королівського товариства (тобто академіком) і отримав звання професора Единбурзького університету – у вікторіанській Англії, де визнання заслуг ставилося в пряму залежність від віку, факт надзвичайний. Правда, Сміт за фахом був астроном, в Єгипті ніколи не бував і взагалі ставився до «офіційної» єгиптології з крайнім презирством, але зате професор, авторитет!
Сміт зневажав не тільки єгиптологів, але і стародавніх єгиптян, зарозуміло називаючи їх «варварами-ідолопоклонниками». Він вперто відмовлявся вірити, що єгиптяни самі побудували Велику піраміду, яку він щиро вважав чудом: піраміда захоплювала його як математика досконалістю і простотою форми. Сміт дійшов висновку, що тут не обійшлося без прямого втручання вищих сил, які вклали в геометрію піраміди весь звід знань про світ. Важливо тільки розшифрувати божественне послання і дізнатися долю людства. Так народився катехізис пірамідології – книга Сміта «Наше майбутнє у Великій піраміді».
Всякий рахунок починається з вибору одиниць вимірювань. Сміт, не мудруючи лукаво, запозичив у Тейлора особливий «пірамідальний дюйм» (який Тейлор просто-напросто вигадав) – 1/25 товщини будівельного блоку піраміди. Потім, захопившись розрахунками та немов забувши про походження цієї міри довжини, Сміт сам повірив в «пірамідальний дюйм» як в реально існуючу у стародавніх єгиптян одиницю довжини і … отримав з Великої піраміди абсолютно все: відстань від Землі до Сонця, число «пі», масу нашої планети тощо.
Правда, трохи пізніше з’ясувалося кілька неприємних для послідовників Сміта обставин. Ні про яку одиницю вимірювань, обчислену з товщини блоку піраміди, не може бути й мови, бо все блоки різні за товщиною. Не можна говорити і про якусь точну відстань від Землі до Сонця, тому що вона внаслідок еліптичності земної орбіти коливається з допуском в три мільйони кілометрів. Ну і, нарешті, володіючи порівняно великим набором параметрів (сторона підстави піраміди, площа підстави, висота, об’єм, кут нахилу грані; і т. д.), будь-яка людина, що володіє арифметикою, може в принципі отримати все що завгодно.
Але послідовників Сміта це не охолодило. «Зіставлення сучасних даних астрономії з розмірами єгипетських пірамід встановлює, що згадані три піраміди за своїми масам відповідають масам планет Земля, Венера, Марс, висота ж піраміди Хеопса рівно в мільярд разів менше (якими б заходами не користуватися) середньорічної відстані Землі від Сонця». Це цитата з науково-фантастичного роману, виданого в 1984 році. І добро б мова йшла про сам текст роману (все-таки фантастика!) – але наведений уривок взятий із авторської примітки і, таким чином, очевидно, претендує на науковість.
Втім, що фантастика, коли автор науково-популярної статті А. Снісаренко (історик!), розкритикувавши вишукування пірамідологів минулого, проте, висунув свою універсальну величину, знову-таки, що дозволяє витягти з Великої піраміди масу захоплюючих відомостей. Йдеться про «головний модуль піраміди» – «священне число єгиптян» 108 (а також 1080, 10800 і так далі). Як могли оперувати цими числами древні єгиптяни, що ще не знали поняття «нуль», покрито мороком доморощеного піфагорейства.
Взагалі пірамідологи виділяють кілька «магічних збігів», нібито помічених Смітом і його послідовниками. Спробуємо розібратися.
Так, стверджується, що вага Великої піраміди (5923400 тонн) в точності дорівнює одній квадрильйоній маси Землі. Між тим ніхто досі не підрахував точної ваги піраміди. Вчені і раніше сперечаються про загальне число блоків, з яких вона побудована, а також про вагу середнього блоку; неясно поки, існують всередині піраміди значні порожнечі або їх там немає. Висота Великої піраміди, помножена в мільярд разів, дорівнює відстані від Землі до Сонця (тобто астрономічній одиниці). Можна було б знову послатися на еліптичність орбіти Землі, на різницю між нинішньою (137,3 метра) і первісною висотою піраміди (що оцінюється в 146,6 метра), але … чому б і не бути збігом? Адже є й інші загадкові збіги. Наприклад, висота Ейфелевої вежі дорівнює одній мільярдній «діаметру» земної орбіти, а зростання одного з авторів цієї статті (у метрах) дорівнює одній октіліновій маси Юпітера в кілограмах).
Грані пірамід утворюють ідеальний рівносторонній трикутник. На жаль, нічого подібного! Ребро Великої піраміди менше сторони підстави на 12 метрів. У периметрі підстави піраміди «закладена» тривалість тропічного року – 365,2422 доби.
Сміт вирахував, що периметр підстави Великої піраміди складає 36520 «пірамідальних дюймів». Відділимо комою два знака праворуч, і вийде величина, дуже близька до точного числа діб в році. Але у древніх єгиптян в році було рівно 365 днів: 12 тридцятиденних місяців плюс п’ять додаткових діб. Це сильно ускладнювало життя єгиптян: за чотири роки накопичувалася помилка в добу, календар був блукаючим, – але, на жаль, нічого не поробиш, іншого рахунку часу тоді не знали. І зашифровувати якимось чином число 365,2422 єгиптянам не було жодної потреби.
Нарешті, самий дивний збіг: стверджується, що в основних вимірах Великої піраміди закладено число «пі» – 3,14159 … (відношення довжини кола до діаметру).
З числом «пі», відомим всім зі школи, виходить якась фантастика! Навіть послідовні критики пірамідології визнають, що це єдиний чудовий результат, отриманий без істотних натяжок. Ще Геродот повідомляв, що будівельники Великої піраміди розрахували так, щоб площа кожної грані дорівнювала площі квадрата зі стороною, що дорівнює висоті піраміди. Дійсно, при діленні половини периметра підстави на висоту піраміди виходить щось схоже на число «пі».
Зробивши нескладний розрахунок, ми й самі переконалися – в цьому премудрість невелика. Що дивно, так це велика кількість найрізноманітніших рецептів отримання магічного числа! Різні автори (як послідовники пірамідології, так і її критики) пропонували ділити висоту на площу основи, подвоєну висоту на периметр підстави … – і чомусь з незмінною акуратністю завжди отримували саме 3,14159!
Містика? Зовсім ні. Досить придбаного зі школи навику ділити «куточком», щоб переконатися: не виходить. Виходить 4 з десятковими знаками, 6 з дробом, навіть неповні 8 – але тільки не «пі», не 3,14…
Містичний туман розсіюється, якщо припустити, що деякі автори просто переписували цей «чудовий факт» з книг попередників, не потрудившись перевірити результат (дві хвилини часу!). Можна, звичайно, звинуватити перекладачів, що сплутали площи підстави з периметром, – але і в цьому випадку виходить, що редактори й читачі безумовно довірилися друкованим текстам.
Не минуло й десяти хвилин, як ми з допомогою кишенькового мікрокалькулятора встановили істину. Отже, запишемо: половина периметра підстави Великої піраміди, поділена на її висоту, дає в результаті 3,16836… Ніяких значень ближче до реального «пі» поки не виявлено. Приклад показовий, варто затримати на ньому увагу.
У книзі відомого Еріха фон Денікена «Спогади про майбутнє» заінтригований читач прочитає буквально наступне: «Хіба може бути випадковим збігом той факт, що площа підстави (саме так. – Авт.), поділена на подвоєну висоту піраміди, дає знамените число «пі», рівне 3,14159 …? ». Прочитавши це і перевіривши (виходить якась зовсім вже неоковирна величина: 184,08…), ми не могли не погодитися з критиками Денікена: «Готовий закласти всю вартість будівництва нового сфінкса, щоб подивитися, як Денікен буде обчислювати таким способом число «пі»…
До Денікена ми ще повернемося, а поки повідомимо найкарколомніший результат, отриманий нами, авторами цієї статті (зізнаємося, захотілося залишити і свій маленький слід у пірамідології, це так легко …). Виявляється, стародавні єгиптяни мали уявлення ще про так звану підставу натуральних логарифмів, що зображалась латинською літерою «е» і рівній 2,71828 … (Зауважимо, що в Європі логарифми були відкриті на початку XVII століття.) Як інакше пояснити той факт, що площа поверхні земної кулі (510200000. кв. км), поділена на сумарну площу всіх чотирьох граней піраміди Хуфу (86980 кв. м), дає в результаті число 5,86572X109, що з величезною точністю (0,1%! ) дорівнює сумі д + е, помноженої на мільярд!
Це не розіграш, пропонуємо охочим переконатися. А витративши півгодини часу, можна відшукати не менше дивовижні збіги (ми, наприклад, жартуючи отримали масу і радіус Сонця – як-не-як, єгиптяни були сонцепоклонниками …).
Далі буде.
Автор: В. Г.