Історія ліків

Всі ми, коли хворіємо, приймаємо прописані нам лікарем ліки. Хто ж вперше їх ввів у практику? Де і як їх приготували? Про це ми рідко замислюємося. А між тим кожне з них – будь то сульфаміди, антибіотики або сучасні протитуберкульозні препарати – мають свою неповторну цікаву історію.

Наука про дію ліків на організм, яка називається фармакологією, – молода наука. Вона існує з середини 19-го століття. Однак окремі спостереження над тим, який вплив роблять ті чи інші тваринні і рослинні речовини на людину, проводяться вже багато тисячоліть. Вивчаючи навколишню природу, люди вчилися знаходити корисні речовини і остерігатися шкідливих. Сім тисяч років тому в Єгипті лікарі вже широко застосовували у своїй практиці речовини тваринного і рослинного походження: волосся, жир, печінку, зуби, снодійний мак (опій), м’яту, касторове масло, подорожник, пшеницю та інші. З усього цього наготовлювали мазі, пластирі, пігулки, відвари, примочки, припарки. А за 3600 років до нашої ери був написаний папірус який називається: «Книга приготування ліків для всіх частин тіла».

Грецький лікар Гіппократ (460-377 р. до н. е.), а потім римлянин Гален (130-201 р. н. е.) успішно користувалися гірчичниками, ефірними маслами, готували порошки, коржі, мило, мазі, пластирі, настої, відвари, розчини та мікстури.

На початку XVI століття німецький лікар Парацельс вперше ввів в медицину хімічні препарати. У ті часи, аж до XVIII століття, ліки хворим прописувалися в величезних дозах – в 20-30-60 разів більших, ніж тепер.

У Древній Русі різні лікарські засоби були відомі ще при київському князі Володимирі. Називалися вони «зілля», «коренье», «леко». При Івані Грозному вперше був створений «аптечний наказ». Збереглися старовинні рукописні травники; деякі зазначені в них засоби застосовуються в народній медицині до теперішнього часу.

Тільки з середини XIX століття завдяки створенню експериментальної медицини фармакологія виділилася в самостійну науку.

Автор : М. Амшінський.