Історична реконструкція в Європі
У замку Чілем, одному з найкрасивіших в Англії, за часів Ричарда Левове Серце проводили турніри, що дозволяли лицарям показати себе, а королю поповнити скарбницю. Зараз, вісімсот років тому, вони відродились завдяки Британській федерації лицарських змагань. Турніри проводять за правилами, написаним ще за часів короля Ричарда: спочатку показові виступи, а потім поєдинки.
Удар списа, хай навіть зі пом’якшеним наконечником, нанесений з величезною швидкістю, може вибити з сідла, скинути на землю … Але охочих вступити в федерацію дуже багато, а дійсних членів поки всього сорок. Серед них навіть одна жінка – Ганна Байрон.
У місті Гастінгсі, де колись нормандські війська, що висадилися в Англії, розгромили англосаксів, щорічно проводиться інсценування цієї битви. Вона збирає до чотирьохсот учасників і близько десяти тисяч глядачів. Після битви позмагатися у силі та спритності можуть всі бажаючі: хтось рубається на безпечних мечах, а хтось віддає перевагу старовинній Єменській забаві – стрільбі з лука по вербовій гілці. Одяг, декорації, поведінка людей повинні відповідати обраному часу. Жодна комп’ютерна гра не може доставити учасникам стільки емоцій! А тому охочих пограти в середньовічні ігри є чимало. (Загалом же історична реконструкція заняття звичайно захоплююче, але, правда, сучасні українські реконструктори дуже часто роблять свої «середньовічні обладунки» зі всіляких підручних засобів. Для цього йдуть, наприклад, на Хмельницкий оптовый базар – сюди, і там купую все необхідне: залізо, металеві заклепки, ще якісь залізяки, які потім перетворяться на справжні лицарські обладунки).
У Франції найбільш відомі турніри в замку Фужер, але вони не такі захоплюючі і проводяться менш регулярно, ніж турніри в замку Чілем.
Якщо в Англії, Франції та Німеччині лицарські клуби пов’язані з якимось географічним пунктом, то, скажімо, в Норвегії – ні. У вікінгів не було замків, і всі «з’ясування відносин», з яких і виросли турніри, часто проходили прямо на палубі драккара. Але поєдинки від цього не стають менш цікавими для глядачів.
Ви коли-небудь обідали в ірландському замку? Добираєтесь до Ірландії, а там в 10 хвилинах їзди на машині від міжнародного аеропорту Шеннон стоять три сірих, похмурих, побудованих в середні віки будівлі. Щовечора і майже щоночі тут проводять традиційні ірландські банкети.
У дворі перед замком гостей зустрічає волинщик, одягнений у все середньовічне. Хиткий дерев’яний місток над ровом, круті кам’яні сходи без перил – і великий зал зі стелею, що йде у похмуре північне небо. Для затравки відвідувачам подають медовий, неабияк п’янкий напій в глиняних склянках. Починається дійство.
Актори та актриси, одягнені, як і волинщик, в одяг тих часів, розповідають про історію цього краю, співають чудові старовинні ірландські пісні, акомпануючи собі на арфі та скрипці.
Замки були відновлені зі збереженням первісного середньовічного вигляду. У нинішньому інтер’єрі точно відтворено не тільки архітектурну своєрідність, але меблі і внутрішнє оздоблення: довгі столи, збиті з дощок, і такі ж довгі лавки. Дівчата, які щойно співали і грали, накривають на стіл, міняють страви в перервах між виконанням пісень, підливають гостям вино.
Випивши юшку з протертими овочами з глибокої дерев’яної миски (ложок, згідно з традиціями середньовіччя, не спостерігалось), ми побачили дерев’яні підноси з паруючою смаженою бараниною. Кожному видали гострий ніж, з’явилось вино в глечиках. Пісні ставали все веселіше, гості підспівували співунам, що стояли на невисокій сцені.
Наостанок перед кожним опинилась велика дерев’яна тарілка із значним шматком тушкованої курки і вареною, крупно порізаною морквою і картоплею. Це королівське блюдо змогли осилити далеко не всі. Вино як і раніше не зменшувалось. До середньовічного десерту – шматочку торта – була видана у вигляді винятку сучасна чайна ложка. І після всього – чашечка запашної кави.
У старовинному замку «Medieval» поблизу Барселони влітку по кілька разів на місяць з незмінним успіхом проходить вистава: турнір середньовічних лицарів, які ведуть поєдинки честі за звільнення невинно заточеної в клітку прекрасної білявки. Лицарі одягнені в справжні обладунки тих далеких часів, б’ються на справжніх шаблях і ножах. Держаки списів ламаються, як сірники, коли два лицаря на повному скаку намагаються вразити один одного. Граф з графинею урочисто сидять в середині залу і вітають глядачів на десяти мовах.
Вистава супроводжується трапезою. Меню, звичайно ж, середньовічне: суп, смажена тушка курчати, м’ясо на ребрах, все це без столових приладів, прямо руками. Ну і, звичайно, червоне іспанське вино. Глядачі «вболівають» за своїх лицарів, які демонструють прекрасну виїздку коней, які змагаються у точності метання списа на повному скаку, в зриванні вогняних кілець, в рукопашних поєдинках. Музика та світлові ефекти підсилюють враження.
Переможець звільняє дівчину, під оплески публіки вони залишають зал. Збуджені глядачі також переходять в інший зал, де дають вихід своїм емоціям в танцях під оркестр. Закінчується спектакль народним іспанським танцем фламенко.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.