В які шахи грав Садко?
Багатьом був славний билинний герой, новгородський купець Садко, в тому числі своєю любов’ю до шахової гри. Згадайте: коли Садко опускається на дно озера Ільмень для зустрічі з морським царем, він не забуває захопити з собою дорогоцінну шахівницю й фігури (в давнину вони іменувалися тавлеями).
И скоро Садко наряжается,
Берет он гусли звончаты
Со хороши струны золоты.
И берет он шахматницу дорогу
Со колоты та и лея ми.
Со теми дороги, вальящаты.
И с пущали сходню ведь серебряну,
Под красным золотом.
Походил Садко, купец, богатой гость,
Спущался он на сине море,
Садился на шахматницу золоту…
І хоча далі в билині нічого не говориться ні про шахівницю, ні про тавлеї, ми мимоволі малюємо в своїй уяві величезну дошку (під стать древньому богатирю), на яку поставлені високі золоті фігури, схожі за своїми контурами на сучасні або які мають вид справжніх тур, слонів, коней, піхотинців.
Чи правильно ми представили в нашій уяві ці фігури? Ще років сто тому жоден історик не відповів би на це питання. Адже билина про Садко має історичну основу. Прообразом легендарного героя є, ймовірно, дійсна постать. На думку істориків, саме про нього повідомляє новгородський літопис, вказуючи на 1167 рік: «На ту ж весну заклав Садко Ситінець церкву кам’яну…»
Якими ж були шахи в часи Садко? Про це-то історія довго зберігала мовчання, І лише півстоліття тому при розкопках Новгорода було виявлено безліч шахових фігур з комплектів XII – XV століть. На стародавніх вулицях – Великої, Холопів і Кузьмодемьянскої, де велися розкопки, були знайдені найрізноманітніші предмети. Надбанням науки стали оселі й майстерні, знаряддя праці та зброя, машини і пристосування, старовинні кораблі і сани, домашнє начиння і одяг, злаки і плоди, написані на бересті листи і …, шахи.
Така велика кількість археологічних знахідок зустрічається не часто. У Новгороді – особливі умови. Тут утворився і залишився непорушеним потужний культурний шар, який досягає в окремих місцях 8,5 метра. До того ж сира земля добре зберегла предмети з дерева та інші органічні речовини. І ось сьогодні як на долоні видно все різноманітне життя колись могутнього економічного і культурного центру Русі «пана великого Новгорода», де в ХІІ – XV століттях великого розквіту досягли ремесла і торгівля.
Розкопки дали можливість встановити і ще один цікавий факт: виявляється, не останнє місце в дозвіллі новгородців займали шахи. Можна навіть стверджувати, що гра ця була поширеною в Новгороді: в культурному шарі початку XV століття шахові фігури знайдені у восьми з десяти розкопаних садиб. Це означає, що в середньому в кожному з двох будинків грали в шахи!
Шахи, в які грали жителі стародавнього Новгорода, були в два-три рази менше теперішніх. Різко відрізнялися вони і за зовнішнім виглядом, нагадуючи маленькі геометричні фігурки – циліндрики і усічені конуси з невеликими виступами. Звідси ясно, як помилялися ми, прагнучи без «історичної основи» уявити собі золоті шахи Садко.
Зазвичай шахи виготовлялися з дерева – цього головного багатства новгородської землі. Досить сказати, що з 58 фігур, виявлених при розкопках, переважна частина (45) дерев’яних, 12 зроблені з кістки і тільки одна (тура) – з каменю. Форма всіх фігур, за винятком однієї, дуже умовна, абстрактна і зовсім не відображає тих назв, які здавна вкоренилися за ними на Русі (тура, кінь, слон та інші). Шахи, що прийшли на Русь зі Сходу, зберегли східний вигляд і самих фігур. На мусульманському Сході в середньовіччі шахові фігури придбали досить стійкий вид. Ремісники Сходу, щоб не порушити приписів Корану, який забороняв зображувати людей і тварин, знайшли для шахів абстрактні форми: від міфічного птаха рух (що замінив тут човен) залишився лише тулуб з двома бічними виступами, від бивнів слона – дві невеликих передніх опуклості, а від коня з вершником – геометризований тулуб з одним переднім виступом.
У вигляді таких фігур були зроблені і перші шахи в Європі. Зразки їх досі зрідка знаходять в Англії, державах Скандинавського півострова, Німеччини. Найбільшою в світі археологічною колекцією фігур такого типу є новгородські шахи.
При розкопках стародавнього Новгорода виявлено 14 королів і ферзів, 4 тури, 13 слонів, 11 коней, 13 пішаків (а також ще три фігури, сильно деформовані) З них важко відрізнити одну від одної лише королів і ферзів, так як ми ще не знаємо, з чим саме була різниця – чи то в розмірах, чи то у відсутності у ферзя верхньої головки фігури. Висота короля, як правило, не перевищує 35 мм, а діаметр основи складає в середньому 20 – 25 мм.
Таку ж форму усіченого конуса мають слони, коні, пішаки. Але за розмірами вони, звичайно, значно поступаються своїм «старшим побратимам, висота слонів і коней
зазвичай тримається на рівні 22 – 25 мм, а діаметр основи – 17-20 мм. Ще менше пішаки: їх висота – 16 – 20 мм, діаметр нижньої основи – 12 – 15 мм. У «профіль» слони і коні дуже схожі, зате «анфас» і особливо вид зверху сильно різняться, У слонів виділяються два напівкруглих виступи, а у коней – один, але зате більш широкий і з ясно окресленими трьома, зрідка чотирма гранями.
Тура – єдина фігура, у якої підставою було не коло, а прямокутник. У найбільшій з збережених тур висота складає 30 мм, довжина основи – 35 мм, ширина – 17 мм.
Досить читачеві взяти наявний у нього вдома комплект шахів, виміряти висоту і діаметр їх фігур, щоб легко переконатися в тому, що вони сильно відрізняються за своїми розмірами від середньовічних. Що ж стосується зовнішнього вигляду, то наведені в цій статті фотографії окремих, найбільш типових фігур новгородської колекції також дозволяють відчути еволюцію, яку зазнали шахи за останні 400-500 років.
Єдиним винятком серед новгородських знахідок є кістяна фігура коня з комплекту образотворчих шахів кінця XIII століття. Вона виконана в реалістичній манері і є чудовим твором прикладного мистецтва. До речі, серед археологічних пам’яток стародавньої Русі відома ще одна реалістична шахова фігура, чудово виточена з кістки: тура XII століття, знайдена при розкопках в Гродно, мабуть, вже в той час на Русі ремісники, виготовляючи шахи.
У новгородській колекції звертає на себе увагу ще одна деталь: за кольором всі фігури не відрізняються один від одного. Вони не були пофарбовані. Як же в такому випадку можна було розрізнити фігури двох сторін? Можливо, що вони були різного розміру, а ще більш імовірно, що відзнакою служив орнамент у вигляді кружалець з точками посередині, які раз у раз зустрічаються на середньовічних шахових фігурах. Нова, найбагатша у світі археологічна колекція допомогла більш глибоко вивчити історію шахів стародавньої Русі, а попутно країн Сходу і Західної Європи.
Автор: Б. Колчин, І. Ліндер.