Вікно в Європу або знаменита мандрівка Петра І. Кінець.
Набивши руку в будівництві кораблів на голландських верфях, Петро вирушив до Англії вивчати теорію кораблебудування. Англійський король Вільгельм III, почувши про наміри російського царя, подарував йому розкішну яхту з двадцятьма мідними гарматами. На ній 11 січня 1698 року Петро прибув до британських берегів.
За чотири місяці його англійських мандрівок Петро встиг надзвичайно багато – поспілкуватися з королем і відвідати обсерваторію в Грінвічі, подивитися на жінку-велетня і оволодіти ремеслом годинникаря, вивідати секрети артилерійського виробництва і побувати в знаменитому вже тоді Оксфордському університеті.
Прогулянка в Англію була наповнена веселощами і розгулом. Багато лондонських красунь пристрасно мріяли заробити, провівши ніч із «казково багатим королем московитів». Петро ухилявся від них як міг, але якась актриса Петиція Крос все ж домоглася свого. Отримавши від Меншикова за свої праведні труди п’ятсот гіней (гроші цілком пристойні), стервозна англійка стала скаржитись на скупість Петра. Меншиков передав невдоволення дами цареві. Той розсердився: «Ти, Меншиков, думаєш, що я такий же мот, як ти. За 500 гіней у мене служать люди з ретельністю і розумом, а ця зле служила».
Здібний цар досконало опанував англійські питущі звичаї. Розташувавшись в будинку адмірала Джона Бенбоу, весела компанія чимало раз влаштовувала гучні пиятики. В результаті нещасний адмірал виявив зламані ліжка, столи, крісла, розбиті рами, заляпані картини, залиті вином килими, розпотрошені перини і подушки. Веселощі царя Петра завдали господареві шкоду в 320 фунтів стерлінгів – величезна на ті часи сума (і вже в ті часи «руссо туристо» починаючи з самого Петра І відзначилися своїм руйнівним розгулом).
Житло Петра в Саардамі виглядало вельми скромно – всього дві невеликі кімнати з трьома стільцями, де увагу привертав хіба що величезних розмірів камін. Петро спав на самому звичайному жорсткому ліжку. Втім, розкішні апартаменти, відведені йому віденським двором і включали в себе розкішне ліжко велетенських розмірів, також не викликали серйозних нарікань. Складалося враження, що в Європі йому було зручно скрізь і всюди. Цар прагнув побачити якомога більше і жертвував заради цього побутовими зручностями. Під час переміщення з місця на місце він волів спати на ходу прямо в кареті, яка хоч і була спеціально обладнана, але не відрізнялася великим комфортом.
Петру дуже сподобався практичний й зручний європейський одяг. У чужих країнах він намагався не дуже виділятися в одязі. При урочистому в’їзді посольства в Амстердам Петро скромно перебував у свиті «великих послів», одягнений в каптан і червону сорочку. Після повернення до Росії цар насильницьким шляхом запровадив у своїй країні іноземний одяг. У 1700 році з’явився указ, який велів «для слави і краси держави і військового управління всіх чинів людям, опріч духовного чину і церковних паламар, візників і орних селян, плаття носити угорське і німецьке». А незабаром за виготовлення і носіння російського одягу винних стали жорстоко переслідувати.
Повернувшись в квітні 1698 року в Голландію, цар почав будувати нові плани європейських подорожей. Частину посольства відправили додому із здобиччю – купленими на російські соболя картинами Рембрандта, папугами, мавпами і навіть заспиртованим крокодилом.
У середині травня Петро виїхав у бік Відня. По дорозі він зробив короткі зупинки в Лейпцигу, Дрездені та Празі. Комедія з переодяганням продовжувалась, хоча вся Європа вже чула про вінценосного мандрівника. У Дрездені він сором’язливо прикривав обличчя чорною шапочкою і погрожував негайно виїхати, якщо на нього не перестануть витріщатися гулящі бюргери. Своїми звичками він шокував німців: приїхавши в Дрезден після опівночі, Петро відправився оглядати королівську кунсткамеру і пробув там до ранку. У Відні, обмінявшись неофіційними візитами з імператором Леопольдом I, став спокійно оглядати австрійські пам’ятки. Чудес техніки і тямущих фахівців тут практично не було, і він годинами пропадав у бібліотеці та арсеналі, оглядав готичні собори, їздив на сірчані води в Баден-Баден.
Петру не терпілося скоріше виїхати з манірного Відня в казкову Венецію, побачити змагання гондол, а також інші колоритні розваги. Але в середині липня 1698 року звістка про черговий стрілецький бунт раптово перервала європейську подорож царя. Від’їзд Петра тримався в таємниці не тільки від австрійців, але й від більшості учасників великого посольства. Лише на четверту добу їзди втомлені мандрівники зважились зупинитись на нічліг. На виїзді із Кракова їх нагнав кур’єр з радісною звісткою про придушення бунту.
Тепер Петро міг спокійно перевести дух. Він відвідав знамениті соляні копальні Велічки, спускався під землю і навіть залишився там ночувати. Цар швидко здружився з польським королем Августом II і непогано проводив з ним час у гулянках, полюваннях і військових іграх. На прощання Петро і Август клялися один одному у вічній дружбі і в знак цього обмінялися шатами – Петро з’явився до Москви в камзолі польського короля, який був йому явно великий. У столиці царя ніхто не чекав, і його поява викликала справжній переполох. Так закінчилась перша в історії європейська мандрівка російського царя.
Автор: Олександр Шишков.