Таємниці Софійського собору

На одній із фресок у Софійському соборі у Києві є дивний напис. Датується він другою половиною одинадцятого століття. Лінгвістичний аналіз виявив у ньому і слов’янські, і тюркські слова. Як про важливу подію напис повідомляє про загибель єпископа Тетюк Кюч із міста Біла Вежа та якогось Івана Чора. Цікаво, що ім’я єпископа православної церкви є чисто тюркським, а прізвисько другого персонажа — Чор — означає тюркське звання воєначальника. Обоє вони названі «рабами божими», отже, вони з тюрок, що прийняли хрещення.

Виникає питання, як могло статися, що в найбільш шанованому храмі Києва з’явився двомовний тюрко-слов’янський поминальний напис, на думку вчених, єдиний для всього середньовіччя? Відповідь на це запитання спробував знайти український вчений Омелян Прицак. Історія взаємин русів і тюрків, як це випливає з літописів, дуже непроста. Непримиренна ворожнеча змінювалася дружбою і порідненням, причому часто перед загрозою нових набігів степовиків. На початку десятого століття основними ворогами були печеніги. Потім, через півстоліття, вони вже союзники русів у їхньому поході на Візантію.

Потім на арені подій з’являються тюрки та берендеї. Пізніше – волзькі булгари. Далі, вже на рубежі дванадцятого століття всі перелічені племена під керівництвом русів відбивають нову навалу — цього разу половців, теж тюрок. Зрозуміло, деякі тюрки, хрестившись, цілком могли ставати і священиками в Давньоруській державі. Про це, мабуть, і свідчить унікальний двомовний напис на фресці Софійського собору.