Закоханий Коперник

Коперник

Старовинне містечко Фромборк завжди заповнене туристами. Досвідчені гіди завчено перераховують дати та історичні події, густо перемежовуючи їх цитатами. Сотні книг написані про життя і науковий подвиг каноніка Фроборкського кафедрального костелу Миколи Коперника. І здається, що додати до цього вже нічого не можна. Але чи так це?

Новітні дослідження, проведені польськими вченими, і особливо вивчення виявлених в 1956 році в Угорщині листів Ваповського – друга Коперника, розповідають нам про Коперника, якого ми не знали, про Коперника – математики, поета, адміністратора, солдата, художника, політика, лікаря, педагога, про енциклопедиста, гідного своєї великої епохи – епохи Відродження. Нарешті, про Коперника як про людину. І якщо з відомої картини Яна Матейка на нас дивиться натхненне обличчя генія, осяяного всепоглинаючою пристрастю пізнання, то листи Ваповського розповідають нам про світле земне кохання великого вченого до дочки гданського ювеліра Анни Шилінг.

Якщо вірити цим листам, Коперник зустрів Анну, коли йому було 32-34 роки. Де відбулася їхня перша зустріч – в Гданьску або Торуні – невідомо. Але кохання їх було таке сильне, що Коперник переступає заповідь священицької безшлюбності, а Анна без довгих коливань, всупереч волі близьких, йде з рідної домівки і поселяється разом з коханим.

Закоханий Коперник перекладає в цей час з грецької на латинську мову «Листи моральні, ідилічні і любовні». Давні тексти набувають під пером Коперника новий, близький його думок і почуттів сенс: «Серце моє прагне до тебе, в грудях моїх мов смолоскип палає…», «Не потрапив я в любовні мережі – ласки моєї коханої мені відкривають очі…»,« Магніт закоханий в залізо, і життя його тим прекрасніше, чим він ближче до коханого».

Анна була гідна свого коханого: за свідченням сучасника, це була не тільки красива, розумна, але і одна з найосвіченіших жінок свого часу. Гаряче, світле кохання на все життя зв’язало цих двох чудових людей. Але на схилі років їм довелося розлучитися. Вармінський єпископ Дантішек, колишній друг, а згодом найзапекліший ворог Коперника, наполіг, щоб Анна поїхала з Фромборка. Коперник намагається відтягнути час розлуки, але Дантішек невблаганний. У 1539 році Анна змушена була виїхати до Гданська, до батька. А ще через п’ять років Коперник помер. Тільки єдиний раз, за рік до своєї смерті, на тракті, що веде з Крулевець у Гданськ, він випадково зустрівся з Анною. Це була їхня остання зустріч.

Крім скупих рядків сучасника до нас дійшло ще одне свідчення кохання Коперника. Це намальовані рукою вченого листки плюща, якими він відзначав на полях наукових трактатів найбільш важливі, ключові думки і постулати. Листки плюща входили в герб Щилінгів, і вони стали для Коперника символом його кохання. Рукописи Коперника, поцятковані листочками плюща, можна нині побачити в музеї шведського містечка Упсала, куди вони потрапили після розграбування Фромборка шведськими військами.

Анна не змогла приїхати на похорон Коперника. Але ще раз вона побувала у Фромборку і, виїхавши, вже більше туди не поверталася. І тільки плющ, який, за переказами, вона посадила в день розлуки з коханим, як і раніше в’ється по темних стінах старовинної готичної вежі.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.