Хірургія в стародавньому Єгипті
Жрецький стан у стародавньому Єгипті мав за завдання далеко не тільки релігійні справи. Єгипетські жерці були одночасно вченими, юристами та лікарями. До того ж лікарська справа була одним із головних предметів навчання в спеціальних жрецьких школах, які знаходились майже при всіх храмах та святинях. Крім цього молоді адепти (себто студенти), майбутні жерці по закінченню теоретичних наук мусіли відбувати ще і практичний курс, також в даній святині, куди приходили хворі і діставали безплатну медичну допомогу (така собі давньоєгипетська ординатура). Про високий рівень лікарської майстерності в старовинному Єгипті знаходимо згадки у багатьох античних істориків: Геродота, Страбона, Діодора та інших, але саму вірну оцінку дають нам папірусові пам’ятки, так звані лікарські папіруси, знайдені в руїнах єгипетських святинь. Доволі високо, як на ті часи, стояла в Єгипті хірургія.
З творів Плінія і Діоскоріда довідуємося, що єгипетські жерці-лікарі робили не тільки складні хірургічні операції, але вміли теж обезболювати рани. Для знеболювання використовували спеціальний каїрський мармур або мемфійський камінь, який розтертий в порошок та змішаний з оцтом до такого ступеню обезболював клітини, що хворий зовсім не чув різання чи припікання.
Досліди над муміями дали багато прикладів операцій, які проводили лікарі старовинного Єгипту. Єгиптяни знали і ампутацію, і трепанацію черепа. Єгипетські жерці-лікарі запросто вміли лікувати переломи, на що теж вказують мумії. Не чужі були їм навіть пластичні операції обличчя!
Єгиптолог Блюменбах знайшов в Британському музеї мумію, яка мала штучні вуха. Це була мумія 14-літнього хлопчини, вуха якого були зроблені з бавовни й живиці. Природна річ, що годі ствердити, чи ті вуха були зроблені за життя, чи щойно їх додано по смерті. Можливо, це був малолітній злочинець, — за деякі злочини в Єгипті обтинали вуха — якого родина в цей спосіб хотіла відмити від ганьби бодай по смерті. Дослідження над пам’ятниками старовини довели, що єгиптяни вміли проводити операції рук, ніг, а також виконували обрізання.
Найкращі докази знаходимо в одній гробниці у Сахарі. Це є могила шляхетного вельможі з часів панування фараона Теті II, який жив за 2000 років перед Христом. Відома вона, як гробниця лікарів, бо двері, що ведуть до неї, вкриті різьбою, яка представляє сцени хірургічних операцій.
В горі з лівої сторони, на картинці, помічник тримає праве плече хворого, а лікар, з якого лишилося тільки коліно, оперує, ймовірно, руку; внизу представлені дві операції: руки, друга ноги. В обох випадках хворі, щоб не перешкоджати лікареві, сильно стискають плече під пахом при допомозі другої руки. На обличчі хворих бачимо біль. Про терпіння пацієнтів свідчать теж написи. „Закінчи і дозволь нам відійти” — каже один хворий, а другий кричить: „Не завдавай мені стільки болю!”
На цій (вже кольоровій) картинці бачимо акт обрізання. Хворий по лівій стороні мабуть так сильно терпить, що його аж підтримує помічник, якому лікар велів сильно тримати пацієнта й не давати йому рухатись. Крім цього помічник тримає руки перед очима пацієнта, щоб цей не бачив самої операції. Варто помітити, що оперовані є молодими людьми, що годиться зі звичаєм у давніх єгиптян обрізувати хлопців перед самим вінчанням. Операцію проведено спеціальним крем’яним ножем.
Довший час була суперечка на предмет того, чи звичай обрізання походить з Єгипту. На основі вище наведених картин треба сказати, що так, хоча маємо і інші на це докази, а саме писання Геродота, Діодора з Сицилії, Страбона, та навіть єврейського історика Йосифа Флавія. На монументі, що походить з часів V династії, це є коло 2 700 років до н. е., жрець Анісата представлений оголеним та обрізаним. В тім знаємо, що це був давній звичай піддавати обрізанню молодих жерців (свого роду ініціація). Климентій з Олександрії знову оповідає нам, що біля 550 р. перед Христом, Піфагор, якого проганяли по черзі з Геліополісу та Мемфісу, мусів, хоч будучи чужинцем, піддатися цій операції і після цього стали для нього одразу відчинені всі єгипетські двері. Відтак мав він доступ до таємниць єгипетського знання і будучи греком став єгипетським жерцем на рівних з місцевими жерцями.
Серед інших суспільних верств, обрізання не було строго вимогливим; одначе багато мумій є все таки обрізаних. На тій основі можна твердити, що цей звичай запозичили євреї у єгиптян. Та коли у євреїв обрізання стало релігійним звичаєм, у єгиптян не мало воно цього значення і, як твердить Геродот, виконували його тільки з гігієнічних міркувань.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.