Вони намагались допомогти Наполеону. Або Наутіліус.
У 1800 році творець пароплава Роберт Фультон представив першому консулу Французької республіки Бонапарту проект підводного човна «Наутілус», призначеного для боротьби з англійським флотом. Консул зацікавився і наказав видати винахіднику 10 000 франків на подальші досліди. Приєднавши до цієї суми всі свої заощадження, Фультон за рік побудував і випробував «Наутілус». Але … Офіційні особи тодішньої Франції вважали підводну війну віроломною, несумісною з військовою честю. Наполеон охолов до підводних човнів і за поданням морського міністра відкинув всі пропозиції Фультона.
Новоспечений імператор не міг у той час припускати, що за іронією долі саме використання підводного човна буде покладено в основу останньої спроби організувати його втечу з острова Святої Єлени. Спроби, яка буде плануватись двадцять років по тому.
15 липня 1815 року англійський військовий корабель «Беллерофон» покинув французький порт Рошфор і взяв курс на Англію. На борту «Беллерофон» перебував імператор Наполеон I, який відрікся від престолу. Хірургом на кораблі був такий собі пан на ймення Баррі О’Міра, колишній армійський лікар, звільнений з армії за участь у дуелі. Короткого переходу до Англії виявилося достатньо для знайомства між колишнім імператором і корабельним хірургом. У результаті через півмісяця, коли Наполеон вступив на борт фрегата «Нортумберленд», О’Міра супроводжував імператора в якості лікаря на острів Святої Єлени. Так Наполеон зустрівся з одним з трьох англійців, які через п’ять років спробують організувати його втечу з далекого острова.
Жовтня того ж року «Нортумберленд» прибув на острів Св. Єлени, у південній частині Атлантичного океану. Його площа – 122 квадратних кілометри. Найближчий порт західної Африки знаходиться в 2200 кілометрах, до узбережжя Південної Америки ще більше – 3150 кілометрів, до Англії – 8300. Військовий гарнізон Св. Єлени складався з трьох полків піхоти, загону драгунів і п’яти артилерійських батарей – всього 3000 чоловік, не рахуючи місцевої міліції. Недарма острів у той час називали найбільш недоступним місцем у світі – легким для оборони і важким для нападу.
Незважаючи на все це, Наполеону вдавалося підтримувати таємний зв’язок зі своїми прихильниками в Європі та Америці. Спроби організувати втечу Наполеона слідували одна за одною.
У листопаді 1820 року капітан одного із човнів Ост-Індської компанії запропонував влаштувати втечу імператора. Він обіцяв вислати шлюпку до будь-якого заздалегідь обумовленого місця узбережжя і доставити Наполеона на свій човен. Після деяких роздумів імператор передав через Монтолона, що дякує капітану за відданість і вірить в успіх його плану, але відхиляє пропозицію. Важко сказати, що послужило причиною відмови. Хоча всі роки заслання Наполеон говорив оточуючим, що не хоче бігти, є відомості, що він обговорював і уточнював деталі іншого плану втечі, на чолі якого стояв його брат Жозеф Бонапарт.
Брат Наполеона очолив бонапартистів, які втекли після 1815 року до Америки. За допомогою своїх прихильників і декількох американців він почав планувати порятунок засланця імператора. План передбачав ряд одночасних операцій у різних частинах земної кулі і був прямо-таки грандіозним.
Шість кораблів, маючи на борту 2000 осіб, беруть курс на острів св. Єлени. При підході до острова 74-гарматний корабель і дві шхуни пов’язують боєм англійські крейсери. У цей час інші шхуни висаджують в трьох точках узбережжя десант. Перша група відволікає на себе основні сили гарнізону. Друга штурмом опановує фортом в центрі острова. Третя група на самому швидкохідному кораблі приховано висаджується на берег і звільняє Наполеона. Потім передбачалась висадка імператора у Франції, в Шербурі.
План не був здійснений. Один з прихильників Жозефа Бонапарта виявився англійським агентом. У липні 1817 року він передав до Лондона донесення з докладним викладом всього плану втечі. Копія цього донесення до сих пір зберігається в Британському музеї. В результаті доносу кілька змовників були арештовані в Пернамбуко в листопаді 1817 року. Невтомний Жозеф Бонапарт переробив план. До складу експедиції для перевезення військ включили пароплав. Але коли підготовка підійшла до кінця і ескадра вже готувалась до відплиття, настав травень 1821 року. Наполеон помер…
Мабуть, більш реальним був інший план втечі Наполеона, який розроблявся одночасно з планом Жозефа Бонапарта. Головою і організатором підготовки втечі імператора за допомогою підводного човна був уже знайомий нам лікар Баррі О’Міра.
Далі буде.
Автор: С. Новосьолов.
P. S. Старинные летописи рассказывают: А еще на той первой подводной лодке Наутилиусе помимо всего прочего предполагалось сделать запасы хорошего французского коньяка cognac, который весьма любил даже сам Наполеон.