Одяг середньовіччя. Частина друга.

Модні глянцеві жіночі журнали в ті далекі середньовічні часи ще не виходили, але, тим неменше, ледь не вся Західна Європа вбиралася майже однаково. Всюди першу роль почали грати крій одежі, а не шиття, як це було в старі віки. Потрібний був добрий кравець, який би добре прикроїв одяг до тіла, треба було в рівній простій туніці з під пахів і з боків вирізати лишні кусники матерії, а на грудях матерію стягнути, показати шию, бюст, стан, боки… Однак хоча в ті часи й підкреслюється в одязі жінки її жіночість, то скромність та розуміння пристойності не дозволяє жінці показувати голого тіла. Коло шиї одяг ледве витятий, руки завжди сховані в довгі рукави, як не сукні то сорочки.

Цей загальний напрям моди у крою одежі продовжується і в ХІV і XV ст. Але це вже інші часи і суспільність живе іншим духом. Починається занепад лицарства, щораз більше виростає значення міст, поширюється торгівля, а разом з тим підноситься чимраз вище міщанство. Людина того часу не вміє погодити свого аскетичного світогляду з життям і зростом торгівлі та промислу. З напливом великих багатств буяють і пристрасті. Душа людини роздвоюється і ніколи гріх і розпуста не опановували її так як у ті часи. Та мимо того люди завзято продовжували будувати височенні готичні храми, в котрих, здавалося уся душа здіймалася у небо.

Жінка цього часу мусіла зійти зі своєї висоти на землю, а часом і нижче, бо в кохані не шукали вже високого ідеалу, тільки розкоші та насолоди. Для цього потрібна була інша жінка, шляхетність побуту і звичаїв відступає. Людина починає звертати увагу на свій зовнішній вигляд, а в постійній зміні одягу та моди показує свою неврівноваженість. В цьому часі вже існує мода так, як ми її розуміємо, бо виходять спеціальні хроніки, неначе глянцеві журнали, що займаються описами мод. Вже в середніх віках французи звернули на себе увагу своєю несталістю та фантастичністю одягу. Один художник представляє всі народи в національних одежах, а француза лишає голим, бо не знає, якої саме моди тримаються в даний час французи. Все ж таки такої визначної ролі в модах, як у XVIII ст. французи на той час ще не мали.

В XIII ст., щоби не допустити загального прямування до зміни в одягу, починають з’являтися королівські розпорядження про одяг. Вони мали найбільше на меті бідних лицарів, котрим їх скромний одяг міг би перешкодити взяти участь в турнірах. Управителі міст, які постійно видавали свої розпорядження, в першу чергу хотіли оборонити вищі аристократичні класи від зрівняння їх з багатим міщанством, бо багаті міщани та заможні селяни почали наслідувати в одязі аристократію. Зі зміною моди що раз то нові розпорядження точно і детально, в дрібницях: метрах і сантиметрах, роз’яснювали громадянину його права на одяг. Той, хто переступав своє право, мусів платив штраф. Бувало, якийсь багатий купець волів краще заплатити чималий штраф, а все ж таки пишатися в модному одязі великих панів.

Мода загострює передусім напрям минулого століття в прямуванні до стрункого стану. Природне прикроювання одягу по лінії тіла не вдовольняло. Тонкий стан був в моді, ні одна складка не сміла уложитися на ньому, тому й шнурування стану мусіло прийти тут на допомогу, як у жінок, так і у чоловіків. Дама нового часу являється декольтованою. Вона відкриває шию, плечі і руки. Зате сукня продовжується зі заду, являється довжезний „трен” (хвіст). Дама ніби хоче винагородити себе за скупість матеріалу в горі на стані надлишком його в долині. Спочатку два хвости розвивалися з її сукні — з переду і заду. Передній „трен” вона несла сама; а з заду ніс слуга або придворна дама. Ця форма однак не прийнялася, зате сукня з одним „треном” часто була в моді.

Розпорядження про одяг намагалося встановити норму довжини „тренів” та розміру викрою (декольте). Шляхетні дами носили „трени” по 3 і 4 метри і при цьому мали повний церемоніал, хто і в який спосіб повинен був його підтримувати. Природно, кожна багата жінка хотіла мати як найдовший «трен». Щоб цьому перешкодити міста ставили на майданах камінні моделі і на них міряли невідповідні «трени».

Загально, жіноча постать виступала гарно і в тих умовах, а довший «трен» надавав їй величі та гідності. Гірше виглядав чоловік у своєму вузькому одязі.

Автор: А. Свенціцка.