Історія танцю

Колись, уже багато років по тому мені приснився сон-видіння про життя, що воно це танець, танець спіраллю яка підіймається в небо – і я бачив себе у танці, і розумів, що це моя мрія – від першої до останньої миті могти танцювати. (Олег Романчук, уривок з книжки «Коли вам сниться музика…»)

Правда гарно? Адже що як не наше життя можна порівняти з танцем, подекуди таким пристрасним і запальним, а іноді тихим і спокійним, грайливим та серйозним, швидким та повільним і завжди-завжди дуже емоційним. І що як не танець може найліпше передати наші емоції, а значить і нашу душу, виразити всю нашу суть? Люди танцювали ще від початків світу, адже танець – це не просто якась розвага (як то нажаль стало у наш час), танець – явище набагато важливіше і сакральніше. В давні часи танець був священним і через нього люди спілкувалися з Богом, молилися, досягали внутрішньої гармонії зі світом, природою, та самим собою (бож кожна людина – це цілий світ в мініатюрі, чи не так?)

Традиція священних танців у наш час добре збереглась серед мусульманських суфіїв, як ритуальна практика – зікр, такий собі танець-медитація і один з головних інструментів духовного становлення людини.

Кружляючі суфії.

Перші танці зародилися ще у кам’яному віці разом із музикою та співом. І щоб побачите, як вони виглядали достатньо помандрувати в місця, які ще й досі не зачеплені стрімким прогресом сучасної цивілізації – кудись в центральну Африку, чи джунглі південної Америки.

Зулуський ритуальний танець-молитва присвячений вдалому збору врожаю. Як вам така африканська дискотівка?

Танець американських індіанців.

Одна з перших письмових згадок про танець належить перу відомого античного письменника Гомера – в його монументальному творі Іліаді описується «chorea», з грецької мови – хоровод, пляска. Хоча без жодних сумнівів давні греки танцювали і задовго до Гомера, а чудовий давньогрецький танець Сіртакі (який, між іншим, був відтворений по старовинним грецьким амфорам) популярний і в наш час.

Грецький Сіртакі в українському Херсонесі, Крим.

Популярними були танці і у давньому Єгипті, і у Вавилоні, Шумері, Персії, Індії, Римі та багатьох інших країнах давнини, де в храмах присвячених різним богам обов’язково були храмові танцівниці, які заодно були і представницями «найдавнішої професії», адже у танцях в усі часи (і особливо давнини) завжди було чимало еротизму, кокетства, загравання, а танець вважався неодмінним супутником пристрасної любові – еросу.

Та з часом від сакральності танці потихенько стали трансформовуватись у звичайну форму розваги. На сході чималої популярності набули танці живота, який танцювали жінки, щоб порадувати своїх чоловіків, у давньому Римі повагою користувались військові танці хоробрих римських вояків, в багатьох народів були свої чисельні «хліборобські» ритуальні танці – подяка богам за гарний врожай. В різних місцях і країнах танці набували якихось своїх характерних неповторних особливостей та атмосфери і ставали одним з головних елементів культури і побуту тої чи іншої країни. Зараз на нашій планеті існує безліч видів танців, а щоб охопити всі, мабуть, треба писати величезну танцювальну енциклопедію. Але насправді не треба нічого охоплювати, адже само наше життя і є маленьким танцем, а ми лишень пісчинка, кораблик у грандіозному танці Бога, в якому танцює весь всесвіт від початків часу і танцюватиме безкінечно…

І як гарно пише Олег Романчук в своїй книжці «Коли вам сниться музика…».
Метафоричність життя наче танцю відчувається мені дуже вдалою ще і тому, що у танці метою є не кінцевий продукт, не прибуття «у пункт призначення» – у танці вважливий сам танець, важливий кожен рух. У танці важливий не результат, а процес. Танець – це постійне перебування тут і тепер, це кожен рух із серця, кожен рух із любові, із глибини… І чи не таким мало би бути наше життя?…Чи не таким хотілося б, щоб було наше життя?…

P. S. Взагалі ця стаття є лишень початком маленького циклу статей про історію танцю, далі піде мова про середньовічні танці, тож заходьте ще.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Історичний сайт Мандрівки часом