Спадкоємець іспанського гранда

Ривис

У 1870 році до Верховного суду США звернувся якийсь Джемс Еддісон Рівіс, який заявив, що уряд США заборгував йому ні багато ні мало – 100 мільйонів доларів. Тому він просив суд почати розгляд. На підтвердження своїх прав молодий чоловік представив документ на іспанській мові, який проголошував:

«Ми, Філіп V… сповіщаємо нашого віце-короля в Новій Іспанії (так іспанці називали Мексику), що ми зволили дарувати дону Мігуелю Сильва де Перальта з Кордови, гранду Іспанії, барону Арізони і нашому камергеру з правом входу в наші покої, кавалеру ордена Золотого Руна, … землі, відведені в північній частині нашого віце-королівства Нова Іспанія, в кількості 300 квадратних льє, з тим, щоб ні в даний час, ні в майбутньому не виникали ніякі суперечки. Ми даруємо йому всі землі, річки, води і рудники, що входять в межі оголошеного простору. Все це переходить у власність барона Арізони. Оголошуємо, що дон Мігель Сільва де Перальта з Кордови отримує разом з тим титул кавалера Делос-Колорадос і звання гранда Іспанії.
Дано в Сан-Ільдефонсо, 26 серпня 1742 року.
МИ, КОРОЛЬ.
За розпорядженням короля
Дон Хозе де Кальвез»

Рівіс пояснив, що дон де Перальта був в 1730 році послом в Мексиці і обдарований землями за послуги, надані іспанській короні. А він, Рівіс, одружений на жінці, яка є прямою спадкоємицею благородного дона, що засвідчено документами: виписками з книг міста Сан-Бернардіно, свідоцтвами про народження, хрещення, весілля і кончини членів сімейства де Перальта. Таким чином, він власник трьохсот квадратних льє, розташованих в минулому в Новій Іспанії, а тепер входять до складу території Сполучених Штатів. На цій землі без дозволу власника побудовані міста, прокладені дороги і ведеться видобуток мінералів. А тому, щоб не ускладнювати справу, Рівіс пропонує викупити у нього землю за ціною, яка здається йому цілком помірною.

Сто мільйонів доларів! На ті часи це була незчисленна сума: федеральні доходи уряду США не перевищували і 600 мільйонів. Газети тільки й писали що про Рівіса і його неймовірну спадщину. Кращі юристи взялися захищати права новоявленого мільйонера. Відомий банкір Сток відкрив йому необмежений кредит. Кравці, продавці коней, каретники, меблевики, ювеліри навперебій пропонували свої послуги, не ставлячи ніяких рахунків. Рівіс жив по-королівськи, примовляючи, що суд може скільки завгодно зволікати з рішенням: справа його безперечна, і він може почекати.

Процес тривав близько десяти років, як раптом виникла нова перешкода. Буквально напередодні оголошення вироку з’явилося ще 60 чоловік, що носять прізвище Перальта і всі вони звісно теж домагалися своєї частки в мільйонах. Суду довелося вивчати сотні документів, викликати свідків. У адвокатів додалося роботи, але вони не протестували: адже гонорари їм платили справно. Рівіс ж як і раніше не сумував і брав гроші у всіх, хто йому пропонував, а пропонували багато.

Як раптом на двадцять сьомому (!) році його благополучного існування грянув грім. Виявилося, що документи всі до єдиного підроблені! Рівіс викрав справжній королівський указ XVIII століття і підробив текст. Тому-то підписи короля, міністра, державна печатка і не викликали сумнівів у суддівських чиновників. Зате в підчищених місцях «дарчого акту» були майстерно вписані нові імена і необхідні слова. Підробленими виявилися і виписки з метричних книг – непотрібні Рівісу прізвища були там так само акуратно підмінені. Що ж до сімейства де Перальта, то навіть якщо рід цей і існував, ніяких натяків на його представників не виявилося ні в Іспанії, ні в Мексиці.

Скандал вибухнув неймовірний. Особливо шаленіли ті, хто давав «спадкоємцю гранда» гроші. Однак притягнути обманщика до суду їм не вдалося: адже він не просив у борг, навпаки, йому нав’язували великі суми, коштовності, екіпажі, породистих коней. Судили його лише за шахрайство, а закон до шахраїв ставився поблажливо. Рівіс отримав два роки в’язниці, але так як все «зароблене» належало його дружині, яка до суду не притягувалася, він вийшов з ув’язнення багатим, а отже, шановним і найвищою мірою респектабельним бізнесменом. Адже обман – теж бізнес, чи не так?

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.