Жінки в історії

Жінки в історії

Передусім, наш історичний сайт «Мандрівки часом» вітає найпрекраснішу половину людства із 8-м березнем, який прийнято відзначати як міжнародний жіночий день. Побажати всім-всім жінкам, дівчатам, бабусям, мамам, дочкам та сестрам від нас – чоловіків кохання, поваги, підтримки, розуміння. А далі в цей день просто гріх не написати щось цікавеньке на таку більш ніж актуальну тему як «жінки в історії», а також зробити маленьке оголошення.

Чомусь при поверхневому погляді на історію складається враження, що її (історію) вершили в основному чоловіки. Всілякі війни, політична боротьба, навіть різні науково-матеріальні здобутки – кругом самі чоловіки, жінок, які вписали свої імена в історію в рази менше. Отака гендерна несправедливість, але не все так просто, і не все так, як здається на перший погляд. Я більше ніж впевнений, що за кожним великим чоловіком, який залишив сліди в історії, обов’язково стояла жінка, яка частенько залишалась в тіні, так би мовити за кулісами історичної сцени. Хоча часом і визирала через неї, тому ми знаємо про Жозефіну, дружину Наполеона, про мудру гетеру Аспазію, коханку видатного афінського стратега Перикла, про неперевершену маркізу де Помпадур. А скільки жінок так і залишились невідомі історії! Скільки жінок, які так і не визирнули з під куліс та залишились в тіні! Але, тим не менше, вони лишили свій величезний вплив, може часом непомітний, але від цього він не стає меншим. Та й взагалі багато всього ми (чоловіки), робимо через жінок та задля жінок, чи не так?

А тепер маленьке оголошення: від сьогодні, на честь 8-го березня, та взагалі приходу весни (адже весна теж жінка) на нашому сайті розпочинається цикл статей на тему «жінки в історії». Хоча чому розпочинається? Продовжується, адже багато цікавих жіночих постатей у історії вже були висвітлені, ми вже розповідали про національну героїню французького народу, орлеанську діву Жанну Д’арк, про хоробру дружину борця за італійську незалежність – Аніту Гарібальді, про самих справжнім хлопців у спідниці (чи скоріше дівчат у штанах) безстрашних жінок-піраток (абордажних дівиць) Мері Рід та Енн Бонн, про величну австрійську імператрицю Марію Терезію. Попереду ще чимало цікавих статей: про видатних українських жінок – доньку Ярослава Мудрого та дружину французького короля Анну Ярославівну, про доньку просто священика з Рогатина – Настю Лісовську, яка волею долі стала улюбленою дружиною турецького султана та увійшла в історію під ім’ям Роксоляни, про войовничу та жорстку княгиню Ольгу а також про жінок відомих історії, але не так яскраво, як вище згадані пані. Але то все з часом.

Також ми продовжимо цикл статей про становище жінки у різні історичні епохи. Перші статті з цього циклу були опубліковані ще осіню – про французьку жінку 18-го століття, далі буде. І всім гарних святкувань.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

2 comments

  • Скажіть, будь ласка, як правильно РоксолЯна чи РоксолАна?

  • Думаю що таки правильніше Роксолана, хоча до кінця не певен, бо ж мова – річ нестала. Якщо подивитись як говорили українці хоча б на початку 20-го століття (довелося потримати в руках Львівські журнали столітньої давнини) то мова їхня дуже різниться (тоді б правильно було саме Роксоляна), зараз так говорять хіба що канадійці з української діаспори (і то не так само). А як говорили сучасники самої Росколани/Роксоляни? Точно ще інакше. Тож як на мене не варто шукати єдино правильне написання, і до речі якось треба буде дослідити історію мовлення.