У стародавній Новгород. Частина друга.
Середньовічний Новгород здавна був відомий як найбільший торговий центр. Сміливі новгородські мореплавці ходили торгувати за море. На своїх швидких кораблях вони подорожували по озеру Ільмень, пробивалися на Балтику, борознили холодне Біле море. Новгородських купців – ушкуйників знали на Волзі і на Печорі, в Любеку і Гамбурзі. Чимало іноземних купців приїжджало в Новгород за руськими хутрами, салом, прядивом, лісом.
Людно і гамірно було завжди на величезній новгородської Торговій площі, де цілісінький день йшла жвава торгівля своїми і привізними товарами. Міські ремісники виносили сюди свої вироби, чулася різномовна мова, виступали з піснями скоморохи.
У народній пам’яті зберігся переказ про багатого новгородського купця, сміливого мандрівника, вдалого Садко, він хвалився закупити всі новгородські товари, але так і не зумів цього зробити – занадто вже багато їх було. Не однією торгівлею, однак, був славний Новгород. Розкопки, насамперед на так званому Наревському «кінці» – старовинному, густо населеному в XI-XV століттях трудовим людом районі, показали, що Новгород був також найбільшим центром високорозвиненого ремісничого виробництва.
Новгородські майстри-ремісники володіли досконалим для свого часу обладнанням, вміли обробляти метал і виробляти необхідні знаряддя праці. Вже в XI столітті вони використовували всякого роду дерев’яні механізми і пристосування, в тому числі дерев’яні блоки, підп’ятники (підшипники) для осей, а багато що із зроблених ними вручну інструментів не поступаються сучасним фабричним. Високою якістю відрізняються і відносяться до різних століть в безлічі знайдені серпи, коси, сокири, тесла, різці, долота, ножі, пилки, напилки і нескінченне число інших інструментів і знарядь праці.
Безсумнівно, добре була розвинена в Новгороді і токарна справа. Правда, самих токарних верстатів або хоча б їх деталей поки знайти не вдалося, але зате знайдено багато виточених на токарному верстаті речей, в тому числі і красиві дерев’яні чаші. Ні, недарма новгородські «кінці» (райони) називалися гончарні, теслярські, а вулиці Ковальська, Кожевників і так далі. Неправі були ті історики, які хотіли бачити в Новгороді лише транзитний центр чужоземної ремісничої продукції. Новгородські майстри в достатку постачали населення всім необхідним, та й чималу частину виробів, очевидно, продавали в близькі й далекі краї.
Археологи знайшли багато шкіряного взуття, що відрізняється витонченістю і тонким виробленням. Шевське виробництво нерідко поєднувалося з шкіряним. Про це свідчить виявлена ще до війни шкіряна майстерня XII століття, в якій готове взуття межувало з заготовками шкір і зольником для вимочування шкур. Знайдено багато веретен, човників, кам’яних і глиняних веретеном пряслиць – своєрідних важків для додання стійкості веретену. Ткацтво було з найдавніших часів добре розвинене в Новгороді: серед знахідок є й прясельця XI-XII століть.
Численні персні, накладки, поясні набори, скроневі кільця достовірно. свідчать про те, що вправні новгородські ювеліри і золотих справ майстри вже в XI столітті знали не тільки плоскорельефну, але й опуклу чеканку. Набагато випередивши західноєвропейських ремісників, новгородські умільці блискуче освоїли і складну техніку виготовлення так званою перебірчатою емаллю.
Природно, що у зв’язку з торговельними перевезеннями і розвитком рибного промислу в Новгороді будували багато човнів і кораблів. Про гостів-корабельників, про червлені кораблі, що біжать під тонкими полотняними вітрилами по Ільмень-озеру і морю Каспійському, по Неві-річці і озеру Ладозькому, співали в новгородських билинах. Великих кораблів, призначених для далекого плавання, знайти поки не вдалося, але археологи таки виявили майже цілий рибальський човен і підводну частину носа великого корабля. Було знайдено і велике корабельне весло, не кажучи вже про безліч звичайних весел, шпангоутів і залізних човнових скоб. Знахідки дерев’яних споруд, залишків зрубів, парканів, воріт, криниць, химерної роботи віконних наличників, розмальованих кульок, жезлів говорять про розвиток теслярської справи; недарма київський воєвода Вовчий Хвіст ще в 1016 році, за свідченням літопису, лаючи новгородців, називав їх теслями.
Археологічні розкопки відкрили і раніше невідомі твори майстрів-каменярів – стіну посадника Федора, про будівництво якої, правда, знали з письмових джерел, і засипану міським валом фортечну стіну, що відноситься до XIV століття. Від неї збереглися і складені з рожевого Ільменського вапняку ворота з Новгорода до Москви.
Навіть про те, як новгородці проводили своє дозвілля, ми тепер обізнані краще, ніж раніше. Вони, безсумнівно, захоплювалися шахами (шахові фігурки знайдені в шарах, що відносяться до різних століть), грали, очевидно, в лапту, а можливо і в свого роду «хокей» – знайшли ж археологи кілька десятків набитих повстю або мохом шкіряних м’ячів і стародавні кістяні ковзани.
Автор: А. Варшавський.