Тайнопис князів Барятинських

Тайнопис

У давньоруських рукописах досить часто зустрічається тайнопис. Деякі записи ще чекають дослідника. Особливий інтерес порушила у фахівців хитромудра приписка в одному нічим іншим не примітному рукописі XVII століття із зібрання відомого в минулому бібліофіла графа Уварова. Поглянувши на малюнок, ви переконаєтеся, що запис насправді хитромудрий.

Таємничий напис ніби нагадує химерні письмена древніх зниклих цивілізацій. Перед нами, звичайно, тайнопис. Подібним способом давньоруські грамотії часом приховували свої думки.

Іноді це був вислів, за який писар міг би піддатися переслідуванню, а то й зовсім позбутися голови. В інших випадках, переписувач, приховуючи своє ім’я в мудрованій приписці, просто бажав проявити християнське «смирення». Нерідко ж старовинний «любомудр» хотів блиснути своєю вченістю…

Наведений запис не належить, однак, ні до одного відомого виду давньоруського тайнопису. Знавець стародавнього тайнописання М. Н. Сперанський жалівся, що напис «абсолютно не піддається розкриттю». У своїй праці по руському тайнопису він приводив його як зразок «нечитабельного» тексту. Але, можливо, його слід читати, використовуючи нижченаведений «ключ»? Тоді виходить:

«Ця книга стольника князя Михайла Пет’рвіча Борятнскова, а роспісал’ розгорнути книгу столишк’ кнзь Осіп’ Фёдровічь Борятінского своєю рукою».

Чи існували на Русі князі Барятинські? Чи були серед них Михайло Петрович і Осип Федорович? Чи носили вони звання стільників? Документи відповідають на ці питання ствердно. Барятинські (в давнину вони писалися «Борятинські» по родовому маєтку «Борятин») були нащадками горезвісного Рюрика. Їх більш близькими предками вважалися київський князь Володимир Святославич і активний учасник боротьби з монголо-татарами князь Михайло Чернігівський.

Не дивно, що тайнописна приписка, що згадує двох історичних діячів XVII століття, доставила стільки клопоту дешифрувальникам. Вона виконана шифром, складеним з кількох видів руських тайнописів. Одні знаки «сімейного» тайнопису були взяті з так званої «мудрої Літорія», де букви замінювалися крапками, рисками і кружками. Інші потрапили туди з тайнописної «полусловіци» з її недописаними накресленнями звичайних букв. Частина знаків шифру або заново вигадана, або ж сходить до ускладнених букв звичайного письма. Цікавий знак для «К»; особлива буква для цього звуку увійшла в руську орфографію значно пізніше.

Але і складний тайнопис здавався Осипу Федоровичу занадто доступним. Він ще більше ускладнює його: пише один і той же знак різними накресленнями, додає до окремих знаків додаткові рисочки…

Вже давно прочитаний тайнопис, складений царем Олексієм Михайловичем для пожертвуваного їм в один з звенигородських монастирів дзвона. Запис Осипа Федоровича Барятинського говорить про те, що і сподвижники московських государів вдавалися до тайнопису.

Серед Барятінських багато очолювали в XVII столітті московські посольства в Персію, Данію, Швецію. Вони були, звичайно, знайомі з тодішніми дипломатичними шифрами. Однак тайнопис, про який ми говорили, виник на самобутній руській основі.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers