Танці 20-го століття

Танго

Ось ми і плавно підійшли до майже сучасних часів – 20-го століття, часів коли колесо прогресу закрутилось з шаленою швидкістю, а людство у науково-технологічному плані зробило просто неймовірний стрибок вперед (чи може назад?). Якщо ще на початку 20-го століття люди їздили у каретах, то в кінці вже почалась ера комп’ютерної цивілізації. Так, протягом лишень одного 20-го століття темп науково-технічного прогресу перевищив темп прогресу за всю попередню історію людства разом взяту і це не жарти. Бурхливому розвитку цивілізації навіть не завадили дві світові війни і ще купа самих різних (і часто сумних) перипетій, всілякі криваві революції (зокрема більшовицький переворот у Росії) масові геноциди (гітлерівський голокост, сталінські голодомори, комуністичний режим Пол-Пота у Камбоджії, тощо). Але тим не менше, життя та побут людей протягом двадцятого століття змінився кардинально. Але одна штука лишалась незмінною у всі часи – тяга людей до щастя, радості, самовираження, а цьому завше слугувало велике мистецтво музики і танців, які у 20-му столітті розквітають пишним цвітом, з’являється величезна купа самих різних музичних і танцювальних стилів.


Танго – чудовий аргентинський танець, який виник ще у 19-му столітті в далекій Аргентині, і одразу став улюбленим танцем всіх пристрасних латиноамериканців (і латиноамериканок). А вже на початку 20-го століття відбувається перший показ танго у Парижі, потім у Лондоні, потім у Нью-Йорку і буквально за якусь мить танець поширюється всім світом, стає просто шалено популярним і в Європі, і в Америці. Тут і там створюються чисельні ансамблі, які пишуть і грають музику для танго, а період з 1930-х 1950-ті роки взагалі можна назвати «золотою ерою танго». Є сила силенна різних підстилів цього танцю: аргентинське танго, уругвайське танго, бальне танго, і ще купа всяких інших. Танго залишається популярним в наш час, особливу у моєму рідному місті Львові дуже багато молодих людей (зокрема молодих душею) люблять танцювати цей танець, а танго-вечірки влаштовуються просто неба, ще більше підкреслюючи неповторний шарм старовинного (і богемного) Львова.

А це сальса – ще один популярний латиноамериканский танець 20-го століття. Сальса виникла ще у 20-х роках під сонячним кубинським сонечком і дуже скоро стала поширеним танцем всяких порядних пуерторіканців. У 60-70-ті роки завдяки пеурориканським та латиноамериканським емігрантам сальса активно поширюється у США, а потім і по цілому світу. Так само має багато різних напрямків: румба, ча-ча-ча, бокача, мамбо і ще купа всього.

І нарешті мій улюблений танець 20-го століття – рок-н-ролл. Цей драйвовий американський танець появився у 50-х роках минулого століття і одразу підкорив серця мільйонів молодих людей по цілому світу. Взагалі рок-н-ролл це передусім музика, а не танець, але хіба можна під таку запальну і драйвову музику не танцювати? От і я кажу, що не можна, тож з появою запальної рок-н-рольної музики одразу появились не менш запальні рок-н-рольні танці, а слоган «sex, drugs and rock-n-roll» став ледь не девізом цілого покоління. (хоча я б наркотики звітам забрав). Першим знаним королем рок-н-роллу був його величність Елвіс Престлі, а вже у 60-ті роки на весь світ трубними рок-н-ролльними голосами прогриміла «ліверпульська четвірка» The Beatles.

А взагалі у 20-му столітті було ще багато самих різних танців, тут вам і хіп-хоп, і контемп, і румба, і ламбада, і ще купа всього, але всі їх описувати, мабуть, не має вже аж такого змісту. На завершення можу сказати лише одне – зовсім не важливо, що ми будемо танцювати, головне, щоб ми танцювали це щиро, від усієї душі, від усього серця, адже танець не просто розвага, танець це наше життя…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *