Роза вітрів ісламу

Роза вітрів

Час можна визначити по сонцю, дні тижня неважко підрахувати, а от як визначити, в якій стороні світу Мекка і її Кааба, до якої пророк Мухаммед наказав звертатися обличчям під час молитви, особливо якщо доля закинула ревного мусульманина в чужі краї?

Перед вами сторінка з рукописного атласу, складеного у 1551 році туніським картографом Алі ібн Ахмад аш-Шарафі ас-Сфаксі (приписуваного його синові Мухаммеду). Це креслення, прикрашене вигадливою арабською в’яззю, служило «компасом», який чудово «працював» без магнітної стрілки. Досить було повернути малюнок так, щоб чорний клин на зовнішньому колі показував строго на північ, знайти своє місцезнаходження, – і пряма лінія, прокладена по цьому «сектору» через центр схеми, в якому позначена Кааба, вказувала правильний азимут. Нею можна було користуватися і як лоцією під час паломництва, звіряючи напрямок далекого шляху до Мекки.

Ну а сучасні вчені з цієї «рози вітрів» можуть об’єктивно судити про те, наскільки точні й повні були географічні знання на мусульманському Сході в давні часи. На шкалі «компаса» розміщені понад 130 назв країн і міст, морів і островів, гір і річок, з яких добра половина не відразу відгукнеться звичним поняттям в багатій пам’яті фахівця. Поруч з усім відомими Самаркандом і Багдадом, Бахрейном і Кабулом, Стамбулом і Мединою ми побачимо назви давно зниклих Булгара на Волзі, африканської держави Сонгай. Не кожен знає сьогодні, що Сарандіб – це острів Цейлон, аз-Зіндж – Занзібар, Бундукія – Венеція. І вже зовсім казковими виглядають такі назви, як Стіна Яджуджей (по-нашому – Гогів), Срібний острів (ймовірно Японія), море Мороку (може бути, Східно-Китайське) або Місячні гори. Всі вони мали для середньовічних мандрівників цілком реальне наповнення.

У західних «секторах» шкали згадуються європейські міста Середземномор’я Гранада, Мессіна, Неаполь, Бріндізі, що природно для автора з Тунісу – давнього пристановища кораблів, морських купців і піратів різних країн. Правда, є в цьому приладі неточності, наприклад, Ісфаган поміщений південніше Шираза і навіть Цейлону, або, скажімо, Хорезм зазначено двічі і обидва рази не там, де він насправді, не в долині Амудар’ї, в одному створі з Джурджане, Бухарою, а поруч з Хадрамаугом і Ширазом. Але, як сказали б сучасні рецензенти, зазначені недоліки не знижують загальної цінності праці.

Автор: Володимир Настич.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *