Портулан Чжен Хе

Китайська карта

Славнозвісна компасна мапа (портулан) адмірала Чжен Хе, датована серединою XV століття, є найдавнішою із відомих нам китайських морських карт. Це довгий рукописний сувій, розміром 5,6 м на 20,5 см з описом маршруту від китайського порту Нанкін, через Ормузьку протоку до портів східного африканського узбережжя.

Саме на прохання імператора Йонгля адмірал Чжен Хе (1371 — 1435) здійснив між 1405 і 1433 роками сім морських експедицій, завдяки яким він дістався Ормузької протоки і східного африканського узбережжя. У ці експедиції було вкладено великі кошти: у першій брало участь не менш як 317 кораблів, з них 62 човни високого рангу, завантажені коштовностями. Найбільший корабель був близько ста метрів завдовжки і п’ятдесят завширшки, мав тоннажність 3100 тонн.

План, залишений нам Чжен Хе, описував його останню подорож (1431 — 1433), але містив ще й інформацію, зібрану ним та його попередниками. Перший сувій було розрізано і складено у книгу обсягом близько сорока сторінок — «Ву Бей Жі» (трактат про морське озброєння), опубліковану у 1628 році.

Сувій, що читався справа наліво, описував шлях упродовж 12000 км між Китаєм і узбережжям Аравійського півострова та Африки, сягаючи на заході Хоррешехру і Джідди в Азії, острова Кілва Кісівані в Африці, але, зрозуміло, найретельніше описані узбережжя Китаю і Південно-Східної Азії.

Крім морських маршрутів, компасна мапа містить схеми й всілякі символи для позначення обрису берегів, якірних стоянок, гирл річок, рогів і островів, портів і гір, а також важливих орієнтирів — пагод, храмів, всіляких пам’яток, мистецьких творів. Не забуто і корисної для мореплавців інформації — захищених місць, мілизн, рифів. Багато інших географічних прикмет не позначено символами, на карті подано лише їхні назви. Численні інші назви — головні міста провінцій, фортеці, чужоземні держави, написані на картуші. Всього план містить 40 назв місць і понад 500 назв пунктів, більш як половина з них — за межами Китаю.

Але найцікавіші на цій карті — морські шляхи, позначені пунктиром. Тут впадають в око лоцманські вказівки. Від гирла Янцзи до Шрі-Ланки китайські моряки йшли щонайкоротшим шляхом, через води неглибокі, з безліччю островів та рифів. Звідси й доцільність отаких інструкцій, звичайно сформульованих лаконічно: «Від А, курс стільки-то градусів, пройшовши таку-то відстань, за такий-то час, корабель виходить на Б». Іноді вказувалась й глибина.

Курси звичайно позначені точно й розраховані згідно з китайською системою жен лу, спертою на багату інформацію та на використання бусолю (китайського винаходу). Китайська роза вітрів містить 24 сектори по 15 градусів, кожен з яких ділиться навпіл так, що дається вибір 48 напрямків з інтервалом у 7,5 градуса між секторами.

Остання частина сувою присвячена широким морським просторам від краю індійського субконтиненту до аравійського африканського узбережжя, де кораблі повинні вийти у відкрите море. У цьому документі не позначені земні орієнтири, але він містить 50 описів карти неба з висотами зірок для розрахунків географічної широти й напрямку корабля.

Як і всі старожитні карти, компасна мапа Чжен Хе в описі маловідомих країн не дуже надійна, але це лише підкреслює точність опису узбережжя Китаю та сусідніх країн.

Автор: Мей Лінь Сю.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *